Розділ 4. Віра

Теперішній час

Я з вчорашнього дня знаю, що мене додали в ту групу про Амелію.

Тільки прийшовши додому з супермаркету (бо мама попросила купити продукти), я вийшла погайдатися на садовій гойдалці, переглядаючи новини в соцмережах. В цей час прийшло в групу "Амелія" повідомлення від Паула, що "зустрічаємося через годину, у кого є можливість на нашому місці". В особисті він написав: "Віро, для тебе є завдання: сфотографуй за можливістю місце, де ти знайшла кішку. Ми обов'язково поговоримо про це".

Тож я відповіла Паулові, написавши повідомлення: "Привіт! Я зрозуміла, зустрінемось!".

                                                         * * * 

Через годину я зібралася на вулицю, взявши велосипед. Вийшовши з дому, як завжди, я бачу, що мої друзі вже чекають мене біля порогу.

- Привіт! - усі привіталися.

- Привіт, - теж привіталася я. - Так, Пауле, я щодо призначення. Що ж треба робити?

- Привіт, Віро. Зараз я все тобі розповім. Отже, що ти будеш робити? Я, Богдан та Міла будемо кататися на велосипедах, а ти будеш розслідувати дім, де ми знайшли понівечену кішку. Пам'ятаєш, так?

- Так, я це пам'ятаю, - відповіла я.

- Тож, тобі даю завдання на сьогодні та завтра сфотографувати двір та той дім повністю. Не треба до його дому заходити, треба тільки це сфоткати: і так і сяк, з боку, впоперек, як захочеш. Головне, тобі треба надіслати у нашу групу. Якщо ти закінчиш, можна мені повідомляти та прогулюватися далі. Запитання є?

- Ні, мені все зрозуміло. Мені вже можна йти?

- Звісно, можеш.

Закінчивши розмову з ним, я пішла до того дому. Велосипед я залишила на вулиці біля свого будинку.

До цього дому мені йти зовсім недалеко. Нарешті дійшовши, я дістала свій телефон та вмкнула камеру. Але як йшовши, я помітила якусь пляму на асфальті, але якось потім це розгляну.

Як я вже бачу, що перед домом вже зацвітають красиві та гарні квіти: тюльпани та нарциси. Я їх сфотографувала.

Але як тільки перезирнувшись, я побачила на асфальті якусь пляму. Здогадавшись, я бачу якусь кров, яка має якийсь темно-червоний колір.

Я неодмінно це сфотографувала.

Дивлячись на це у мене нахлинули спогади, коли я з друзями знайшла Амелію прямо тут.

Я подумала, що якщо подивитися на дім з низу паркана і сфоткати його?

Подумавши про це, я одразу пішла туди і трохи присіла. І тут я бачу, що надворі була не якась звичайна садиба, а лише газон, який, як бачу, був покошений лише декілька днів назад.

Подумавши, що це теж треба сфотографувати, я дістала телефон. Але, головне, треба зловити ракурс так, щоб все було ідеально видно. Нарешті, я його зловила і сфотографувала той газон.

Я так думаю, що на сьогодні достатньо тої фотосесії цього будинку. Я повернулася назад, взяла велосипед і поїхала кататися з друзями.

                                                      * * * 

Прийшовши додому, я в першу чергу мені швиденько треба в групу відправити сьогоднішні фотки, бо якось треба розпочинати це розслідування. Не треба просто кидати діло, яке тільки розпочато, а потрібно все доробити до кінця.

Тож зайшовши в месенджер, я почала кидати ті фото в групу.

Закінчивши це діло, я почула, що мама кличе мене обідати.