РОЗДІЛ 5 "Ресторан та Сергій"

—Мамо,   чому   ти знову  влаштовуєш  театральні  вистави? Я  не хочу  йти  на вечерю  з Сергієм  Сергійовичем,  не хочу  заважати чи  ставити  вас  у  незручне становище. 

—Не вигадуй. Сергій   запросив  нас  двох.  Повечеряємо  в  маленькому  сімейному  колі,  потеревенимо, заодно твоє  майбутнє  обговоримо. Погодься, у   мого  нареченого  неймовірні  можливості  й  гріх  ними  не скористатись. Якщо   вчасно  поцікавишся  ймовірними  перспективами в  його компанії,   вважатимемо, що витягла  щасливий  білет.  Ох,  донечко,  я  така  щаслива!

Ненька,   вертнувшись  перед  дзеркалом,  надсилає  повітряний   поцілунок. Обіпершись об стіну,  байдуже  дивлюсь  на  її  сповнене  натхнення  обличчя. 

— Я  не влаштовуватиму  кар’єру  чужим коштом. Впевнена, Ярослав  не зрадіє  подібній  ініціативі. 

— Знайшла  чим  перейматись.   Хлопець  сам  досягнув  висот  завдяки  батьківським  грошам.  Ти  доросла  дівчинка  і  повинна  розуміти, що у  наш  час   без  хорошої  підтримки  не вибороти місця  під  сонцем.

У  мами на будь-які  питання   є  відповіді.  Найважливішою  умовою,  звісно,  є  грошове  забезпечення.  І  добре,   коли  у  представника  сильної  статті,  що тобі  подобається, наявна відповідна  кількість  нулів  на  банківському  рахунку.      Та я  вже   знаю,  яку   реакцію слід  чекати від  Гурова-молодшого  на   прохання  влаштувати у компанію.  Чоловік  як  мінімум  уб’є  ненависну  зведену  сестру,  або  доведе її  до самогубства   чи  божевільні.  У  погляді  Ярослава  стільки  впевненості у  своїх  силах  та  можливостях,  що бідолашній  Кучерявій  не  зрівнятись і  на  половину. 

—  Ма, я  не піду.  Я  категорично  проти  розмов  про  моє працевлаштування. 

— Ні!  —  різко  та  безцеремонно  обриває  на  пів слові.  Тетяна  звикла  до покірності  дочки, звикла  контролювати й  давати  поради  на кожнісінькому  кроці.  Навіть   з вибором  професії   прийняла  рішення,  не спитавши  думки.  Точніше,  мою  мрію  знала,  однак не сприймала  її  настільки серйозно,  щоб погодитись  на  вступ  у  театральний  заклад.  О,  скільки  ночей  я  проплакала,  прощаючись   зі  світлими надіями!  А  потім  потягнулись   монотонні   студентські  дні,  переповнені    цифрами  та  складними математичними  дисциплінами.  Я  чахла. І  щоб   дитя  зовсім  не втратило глузд,   вона  дозволи  відвідувати  гурток  аматорів  на  базі   старенького,  закинутого  театру,  де час  від  часу  збираються  любителі   сцени.  

— Все вирішено,  — додає  льодяним  тоном і  наче нічого  надзвичайного  не відбувається, знову  розвертається  до дзеркала  поправляти  макіяж. 

Я  ковтаю  болючу  гіркоту,  що смертельними  лещатами  здавлює  горло.  Образливо  до  сліз.    Прикро  до втрати   дихання.   Змушена  працювати  під  крилом  Гурових,  я  сама  від  них  не  зможу  втекти.  Матуся  не  дозволить.  

З  понурим виглядом,  плентаючись  слідом  за  найріднішою  людиною,  яка сьогодні  сіяє   дорогоцінним діамантом,   я  вмощуюсь  на  заднє  сидіння     елітного кросовера.  Сергій  затримується  з мамою  зовні,  вочевидь обмінюючись любощами. Мене  чоловік  нагородив  лише   кивком  голови.  На   долю  секунди я  вловила  його  занепокоєний  погляд  на  своїй  персоні. Але всього   на  долю  секунди,  тож чого  приділяти увагу? 

Поки  без п’яти  хвилин  молодята    весело  щебечуть,  зазираючи  один  одному  у  вічі, я  дістаю  мобільний  телефон  та  забиваю в  пошукову  систему  ім’я  мого   новоспеченого  брата.   На  диво,  у  соціальних  мережах  відомого молодого  бізнесмена  немає, а  інтернет-видання  володіють  доволі  скупою  інформацію.  Насамперед  мене  цікавлять  його досягнення, друзі,  мама.   Але   аж ніяк  не особисте   життя,  про  відсутність  якого  він  мило  сповіщає  в  одному  з  інтерв’ю. Звісно,  братику,  ти живеш відлюдником! 

Пам'ять   знову малює  пристрасний   поцілунок,  який  вкрала  у  незнайомця  з  білосніжним  рушником  на  стегнах.      Однозначно  хлопець  чекав  на  якусь  дівчину. Ідіот,  пропонував  купити  мої  послуги  на   дві  доби!  А яким  ошелешеним  поглядом  дивився  на костюм  войовничої   амазонки!

Попри  поганий  настрій    сама  до себе сміюся.  

— Анекдот  прочитала?  — несподівано  питається   Сергій  Сергійович, відкривши  для  супутниці  дверцята  і  наткнувшись  на  мою  безглузду  усмішку.  — Теперішня  молодь  нічого  не  бачить  далі  свого мобільного  телефону. Ось  у   наш  час   розмови,  зустрічі  були  на  першому   місці. 

Я  зніяковіло  ховаю  гаджет  у  крихітну сумочку,  почуваюсь  зрадницею,  що    знайомиться  з   деталями  чужого  життя.  

Для вечері  мамин наречений обрав  пафосний  ресторан у  центрі  міста. Вишукане місце  для  сильних світу  цього.   Мені   жодного разу  не доводилось  побувати  у  його стінах,  хоч  часто  з   однокурсницями  проходили  повз  величну, новомодну  будівлю. Біля    неї  помічаю  багато   елітних  автомобілів.  Здається,  сьогодні   тихо та  затишно  не  буде. 

Я  не  люблю  масові скупчення  людей,  не люблю,  коли на  голову  та  думки  тиснуть   своєю  присутністю  інші,  коли    шум  та  гам  заміщає  спокій  і  душевну  рівновагу. 

А матуся, навпаки,   радісно   озирається,  в  очах  блищить   неприховане  захоплення  та  радість. 

— У  ресторані  виступає  відомо  зірка,  тож  охочих   зібралось  чимало.  Впевнений, вам  також  сподобається,  —   підморгує   Сергій,  пропускаючи  дам  всередину   прикрашеного  безліччю  живих квітів  залу. Інтер’єр  спокійний,  у виважених пастельних  тонах. І в  той  самий  час  холодний, відштовхувальний.   Або просто  мені  незатишно у  стінах,   в  котрих витає  запах алкоголю,  смаженої їжі  і   важких парфумів   поважних  відвідувачок.   Здається, всі  зібрались   не на концерт, а  на  показове  зібрання   свого  дорогого  одягу  та  прикрас.