Глава 10.2

Під час сніданку атмосфера була напруженою — всі переживали про Дейзі. Хіба мало з яким мерзотником їздить вона зараз запорошеними дорогами Техасу? Але обговорювати при Хантері цю проблему, звісно, ніхто не наважувався, адже подробиць зустрічі блудної дочки Трентони йому не розповіли. Якийсь час лише перестук виделок та дзвін чашок лунав у тиші. Лише ледь чутно грало радіо в камінній, яке хтось забув вимкнути. Кантрі змінило аргентинське танго, а Алекс ніяково повернулася до вікна — ніби очікувала побачити на під'їзній алеї автомобіль доньки. Помітивши, що Вільям пильно дивиться на неї, вочевидь не розуміючи, навіщо вона весь час вдивляється в дорогу, затінену пальмами, Алекс спробувала вдавати, що захоплена тільки своїм салатом з авокадо.

— Даремно я приїхав, — нарешті порушив гнітючу тишу Хантер, похмуро дивлячись у свою каву, немов він був у всьому винен. — Не потрібен я їй. Вона награлася в наречену.

— Не забувайся, — осадила його Алекс, нервово пересмикнувши плечима. — Ти говориш про мою дочку!

— Ось саме так — вона твоя донька, і цим усе сказано, — відгукнувся Трентон. Що б не накоїло дівчисько, він завжди ставав на бік Дейзі, часто захищав від оскаженілої дружини, бо бачив, як важко падчерці жити в тіні своєї амбітної та егоїстичної матері. Але зараз щось пішло не так. Дейзі злітає з розуму, і якщо її не зупинити... Майкл пам'ятав, чим зазвичай закінчувалися нервові зриви Алекс. Нічим добрим.

— І що ти хочеш цим сказати? — холодно запитала Алекс, і всі мимоволі відвели погляди від неї, зробивши вигляд, що цілком поглинуті сніданком, бо втручатися в сімейну сварку цієї пари ні в кого бажання не було.

Один Фарнсворт незворушно пив каву і посміхався у вуса — він був упевнений, що його хлопчик впорається зі своєю норовистою кобилкою. Трентон-старший повернувся до дружини й підбадьорливо потиснув їй руку під столом — він знав, коли Алекс починає показувати свій характер, Саманта цього дуже не любить.

— Як би там не було, час мені закінчувати свої техаські канікули. — Хантер відставив каву і встав. Пройшовся кімнатою. Обличчя його було непроникним, і очі немов скло — він не любив показувати своїх почуттів, і те, що опинився в центрі всієї цієї історії з нареченою-втікачкою, явно вибило його з колії.

— Ти нікуди не поїдеш, — жорстко сказав Майкл, кинувши на нього роздратований погляд. — Досить бігати! Пора навчитися вирішувати свої проблеми, дивлячись їм в обличчя!

— То-то я дивлюся, ти останні півроку дотримувався цієї поради, — уїдливо відповів Вільям і несвідомо стиснув кулаки. — Поки твоя вагітна дружина тут усі очі прогледіла, де щезник!

Майкл схопився зі стільця, ледь не перекинувши його, — будь-яке нагадування про помилки викликало в ньому напади неконтрольованої люті.

— Якби ти менше крутився навколо моєї дружини, то Дейзі б нікуди не втекла! — рявкнув він.

— Майкле, досить! — крикнула Алекс нервово. — Ще пики один одному набийте, як у фільмах про індіанців! Ідіоти!

— Тут я тебе повністю підтримую! — відгукнувся Фарнсворт, піднявшись. Схопив сина за руку й різко розвернув до себе: — Якщо ти негайно не вгамуєшся, я не подивлюся, скільки тобі років, — відшмагаю так, що тиждень у мене сидіти не зможеш!

— Припини, — спробувала заспокоїти його дружина, але він лише кинув на неї роздратований погляд і наказав заткнутися.

У кімнаті повисла напружена тиша. Трентон-старший завжди відповідав за свої слова і був тираном. Але він був до того ж і справедливим.

Майкл вирвав руку з чіпких пальців батька і сів на своє місце, відчуваючи, що Алекс свердлить його незадоволеним поглядом. Напевно вона висловить йому потім усе, що думає про те, як він поводився.

Хантер завмер біля вікна, склавши на грудях руки і демонстративно відвернувшись від усього сімейства. Він відчував себе чужинцем.

А Саманта заспокійливо погладила Трентона-старшого по темній від засмаги руці. Вона розуміла, що саме його гніву варто побоюватися, — він осадить усіх, але якщо вибухне сам... то смерч буде здаватися всім слабким вітерцем у порівнянні з його люттю.

Гуркіт вхідних дверей у цій дзвінкій тиші здався всім подібним до пострілу.

Алекс сіпнулася, проливши на свої світлі штани каву — на щастя, не обпіклася, бо напій встиг охолонути, поки чоловіки сварились. Чортихнулася крізь зуби, дивлячись на коричневу пляму, що розповзалася по тканині, і не одразу зрозуміла, хто увійшов до кімнати. Піднявши голову, з подивом побачила доньку, яка стояла на порозі. У джинсах, бірюзовій блузі та невисоких ковбойських чобітках вона була чарівна.

А поруч із нею стояв, недбало спершись на одвірок дверей, вчорашній темноволосий незнайомець — із нахабною посмішкою на тонких губах, пронизливими очима… він когось нагадав, але кого саме, Алекс так і не змогла збагнути. Вона кинула швидкий погляд на Хантера, який у цю мить повернувся до Дейзі, — на обличчі його відбилося спочатку здивування, потім презирство... ще чіткіше позначилися вилиці, а губи здалися тонкою ниткою — так щільно він їх стиснув. Немов боявся сказати зараз щось таке, про що потім пошкодує.

— Дейзі, люба! — Семмі знайшла в собі сили усміхнутися і підскочила племінниці назустріч. — Як добре, що ти приїхала! Не познайомиш нас зі своїм другом?

— День добрий, тітонько, — єлейно відповіла та, злегка торкнувшись губами щоки Саманти, яка в цю мить підійшла до неї. — Тільки ніхто, крім тебе, здається, не радий моєму приїзду. А мого друга звуть Адам Сміт, ми познайомилися з ним нещодавно в одному моторошному місці в Мохаве — він врятував мені життя, і я просто зобов'язана була запросити його в гості. Це найменше, що я могла б зробити. Але моя матуся живе у вас, ось і ми тут. До того ж Адам шукає родичів у Техасі, і я подумала, що Майкл або Фарнсворт допоможуть йому.