Глава 10.1

ГЛАВА 10

— Ви так швидко повернулися! — здивовано підняла брови Саманта, побачивши сестру та її чоловіка. Відклала вбік книжку, але не піднялася назустріч. Вона прилаштувалася на дивані, закутавшись у плед, — вечір був прохолодним — і бажання покинути своє затишне гніздечко не виявила.

Алекс із Майклом, які увійшли у вітальню, похмуро переглянулися. Він закурив, відчинивши вікно, а Алекс сіла поруч із сестрою, відібравши в неї книжку.

— Казки? Готуєшся стати зразковою мамою? — Алекс гірко усміхнулася. — Повір, однаково вони виростають, і в підсумку ми стаємо непотрібними!

— Ми зустріли Дейзі, — пояснив Майкл, не повертаючись. Його худорлявий силует темнів на тлі західного неба. Здавалося, це кров тече з небес, заливаючи пустельні поля. З цього вікна відкривався чудовий вид на Кастл Рок, але зараз краєвид не тішив Трентона. — І вона... вона змінилася. Дуже. Її ніби підмінили. Стала колюча, різка.

— Уявляєш, вона зв'язалася з якимось дивним знайдою, — поморщилася Алекс, відкладаючи книжку. — Такий брутальний, нахабний тип…

— Тобто? — Саманта переводила нетямущий погляд із Майкла на сестру. — А як же... як же Вільям? Як же весілля? Він, до речі, приїхав таки. Злий, як чорт. Сидять на кухні з Фарнсвортом і пиячать. Мені це все не подобається.

— Хантер тут? — підхопився Майкл, завмерши. Він уже, мабуть, і не чекав друга на ранчо.

— Іди до них, — з розумінням сказала Алекс і повернулася до сестри: — Пропоную дівчаткам пограти в більярд. Давно я тебе не обігравала. І прихопи віскі. Я б теж випила.

— І не обіграєш, — грайливо парирувала Саманта, але не без жалю поглянула на книжку. З Андерсеном їй було затишно і добре. Занадто багато гостей у їхньому домі останнім часом, занадто багато шуму. Родичі та друзі сколихнули ранчо, і нічого з цим не поробиш. Зрештою, на те вони й сім'я, щоб завжди допомагати одне одному. Але все ж таки Саманті хотілося хоч іноді бувати на самоті, вона любила тишу.

— Принцесо, успіху тобі! — Майкл ледь торкнувся губами щоки Алекс — усі його думки вже були про Хантера — він давно не бачив друга.

Вона прекрасно розуміла це і не злилася. Минули ті часи, коли вона готова була розірвати Вільяма, щойно він опинявся до неї ближче, ніж на кілька миль. Зараз вона, здається, навіть шкодувала, що колись знущалася над ним.

— Спасибі, — провела Алекс поглядом чоловіка, що пішов у бік кухні, — його м'язи горбилися під сорочкою, і вона відчула прилив бажання. Хотілося потягти його в спальню і не віддавати нікому ні на секунду. Але наразі був невідповідний час для забав. Алекс зітхнула з жалем і зловила всміхнений погляд Саманти — та здогадалася, про що думає сестра.

— Ти не вмієш приховувати свої емоції, — сказала Семмі.

— Що? — Алекс награно обурилася, піднявши брови. — З яких це пір ти стала черницею? Чи хотіти свого чоловіка вже поганий тон?

— Люба, повір, я теж не в більярд би зараз хотіла грати, — розсміялася та й легко піднялася з дивана. — Але в нас немає вибору. Чоловікам явно не до нас.

— Вночі постараємося виправити це, — відповіла Алекс з усмішкою.

Але все це здалось Саманті фальшивим. Сестра переживала за доньку, і нічого не могла з цим вдіяти.