Глава 9.2

*  *  *

— Алекс, а пам'ятаєш, як ми з тобою познайомилися? — у голосі Майкла почулися приємні нотки, і він простягнув руку, щоб дістати шампанське з відерця з льодом.

— Містер Трентон, чи любите ви фламенко так, як люблю його я? — прошепотіла Алекс і відпила ігристого вина, привезеного з Франції. В очах її блиснули вогники, і вона послала чоловікові повітряний поцілунок.

— Ти фліртуєш зі мною, — розсміявся Майкл, дивлячись на Алекс, закутану в білосніжне мереживо пеньюара. — Саме тоді, того далекого вечора з ароматом твоїх улюблених лілій, ми зійшлися в боротьбі за владу і кохання.

— Гарний був час, — зітхнула Алекс, відкинувшись на подушки. Вона мрійливо прикрила очі, тримаючи келих напроти світла та розглядаючи, як виблискує воно на кришталю. — А пам'ятаєш, як я не довіряла тобі? Як чинила опір твоїй чарівності? О, Майкл, це було так складно, ти не уявляєш! Знав би ти, як я себе картала щоразу після того, як виганяла тебе зі свого життя та будинку!

— Я знав це, тому завжди повертався. Ми створені одне для одного, Алекс, ми не зможемо існувати нарізно, дихати нарізно. Намагалися... І що з цього виходило? Зірвані нерви? Запої та істерики?

— А чи не згадати нам минуле? — Алекс облизнула пересохлі губи і різко відставила недопите шампанське — під час вагітності вона відвикла від алкоголю і відчувала, що не варто занадто захоплюватися. — Я хочу танцювати, Майкл! Чуєш? Я хочу танцювати!

Він усміхнувся, притягуючи її до себе. Поцілував, відсторонився, потім різко встав і підійшов до шафи. Відчинив її і задумливо розглядав різнокольорові сукні — у його дружини завжди був великий гардероб.

Вона ж уважно спостерігала, як він перебирає її вбрання.

— Не те, знову не те... де ж воно, бісове плаття?..

— Що ти шукаєш? — не витримала Алекс і зісковзнула з ліжка. Підійшла до чоловіка й спокусливо обійняла його. Але Майкл не відреагував на ці спроби затягнути його назад у ліжко і продовжив нишпорити в шафі, відсторонивши Алекс вбік.

— Знайшов! — Він витягнув червону сукню, прикрашену чорним мереживом — відкрита спина, широкі волани на спідниці, вишиті шовком квіти на корсажі. — Принцесо, я хочу, щоб ти вдягла саме це!

До нічного клубу в невеликому містечку, загубленому серед червоних скель Штату Самотньої зірки, Майкл і Алекс приїхали вже ввечері — небо стрімко темніло, і на ньому виблискували діамантові розсипи сузір'їв. Зірки здавалися коштовностями, розсипаними по чорному оксамиту, а задушлива техаська ніч танцювала довкола, наче антрацитовий шовк, переливчастий та іскристий.

Алекс підморгнула чоловікові й упевнено усміхнулася яскраво нафарбованими губами, пірнаючи в димний чад танцювального залу. Хижо озирнулася, моментально оцінюючи, що цього вечора відбувається в барі та який тут контингент — цьому її навчила буремна молодість, проведена в клубах Акапулько та Буенос-Айреса, — там не дуже любили європейців і американців зі Штатів, а нарватися на неприємності було простіше простого. Не всі бари можуть бути безпечними, це Алекс дуже добре пам'ятала, і навіть м'язи Трентона не допоможуть, якщо виявиться, що цей заклад вподобали місцеві бандити й легковажні дівчата, спраглі до пригод і красивого життя. Головною небезпекою для жінки, яка опиниться в такому місці, було те, що її могли прийняти за повію. Крім того, не скрізь можна носити коштовності, і Алекс не стала ризикувати та обрала недорогі прикраси. Фарбований агат і сердолік, срібні ланцюжки та каблучки без камінців — ось був її вибір для цього вечора.

Бар виявився заповнений місцевими хлопцями в картатих сорочках із закоченими до ліктів рукавами. Піджаки із замші висіли на спинках стільців — було спекотно. Жінки у відкритих сукнях з квітковими візерунками або в джинсах і яскравих блузках дивилися на тих, хто увійшов, трохи пильніше, на Майкла — оцінювально, що змусило Алекс упевненим жестом узяти його під руку. На неї саму витріщалися з легким викликом.

Алекс вирішила залишитися в цьому барі з однієї причини — вона хотіла танцювати, а Трентон сказав їй, що це єдине пристойне місце поруч із його ранчо, де грають те, що вона любить. Ковбої народ простий і веселий, вони давно оцінили фламенко, хоча закладів, де жителі півдня хвацько витанцьовували кантрі, було, звісно, набагато більше.

Кантрі Алекс не приваблювало.

Вона сіла за столик, обраний чоловіком, і пильно дивилася, що кілька пар вже танцюють танго. Танцюють на межі пристойності, тісно сплітаючись в обіймах, кружляючи й вигинаючись так, що волосся жінок майже підмітає підлогу. Казали, що танго привезли із собою бразильці-іммігранти — ті, хто працювали ковбоями на ранчо.

Заграли перші акорди «La Cumparsita», старого пристрастного аргентинського танго, написаного ще на початку століття, яке стало одним із найзнаменитіших у світі.

— Ідемо танцювати? — Майкл одним клацанням по сигареті збив попіл.

— Я впевнена, у нас вийде краще за всіх.

Музика вибухнула в її крові феєрверком пристрасті, і Алекс із задоволенням вклала вузьку долоню в руку Трентона. Різко встала, посміхнулася і пішла за чоловіком до танцполу. Він поманив її, потім різко пішов убік, немов ухиляючись від обіймів. Гра почалася.

Алекс зробила кілька кроків до чоловіка. Він чекав на неї — і притиснув до себе, різко нахилив, ніби намагаючись зламати навпіл. Вона витончено вигнулася, обійнявши його. Спідниця ковзнула, безсоромно оголюючи стегно. Алекс різко випросталася, дозволяючи партнеру вести себе далі. Махнула ногою під його коліно, і він вторгся на її територію і повів Алекс в танці агресивніше — пам’ятав, що їй завжди подобалися його напористість та кураж.