Глава 5.1

ГЛАВА 5

Алекс усю зиму прожила на ранчо Трентонів у спокої й тиші, поки Фарнсворт намагався з'ясувати, куди міг сховатися її чоловік. Щойно вона дізнається, де він... І далі? Вона хмикнула і з досадою відкинула вбік потворну сукню для вагітних. Що вона зробить? Уб'є його? Адже вмовляти вона його більше не буде. У нього був шанс вийти з цієї ситуації переможцем, але він ним не скористався. А тепер вона вже й не знала, навіщо шукає чоловіка, — адже образа, ретельно плекана нею весь цей час, виросла й зміцніла. Крім того, виносити муки цієї безглуздої вагітності поодинці, без нього, було жахливо. Ночами вона часто прокидалася від ріжучого болю внизу живота, їй постійно хотілося їсти, і вона запихала в себе булочки і шоколад — незважаючи на заборону лікарів. Саманта і Фарнсворт ховали від неї цукерки, але вона їх однаково знаходила і їла потайки від усіх — уночі. Обгортки ховала під подушкою і відмовчувалася, коли сестра інколи виявляла сліди її злочину.

І ще вона розтовстіла.

Алекс із жахом дивилася на себе в дзеркало — обличчя опухло, очі стали вузькими, а живіт здавався величезною горою — вона схожа на корову! А може, й добре, що Майкл не бачить її такою страшною? Їй подумалося, що це було б жахливо — побачити в його очах огиду. Вона настільки сильно переживала через зовнішність, що їй навіть на думку не спало, що чоловікові було б начхати, який вона має вигляд, зважаючи на те, як сильно він хотів дітей.

А ще... вона всього боялася. Боялася пологів, боялася переймів, боялася, що в неї може відкритися кровотеча, і її не зможуть зупинити... Алекс боялася померти. Лікар, до якого вона ходила на обстеження, останні три тижні просив її лягти в лікарню, він вважав, що її стан зараз під загрозою, — з її статурою носити двійню було небезпечно. Але вона лише відмахувалася від його слів і вперто твердила — все буде добре.

Вона нікому не зізнавалася у своїх страхах і мовчки терпіла напади болю, зариваючись обличчям у подушки, вгризаючись у простирадла, щоб заглушити крики, які рвалися з горла.

Але навесні, коли зазеленіли схили пагорбів і зацвіли персикові дерева, їй все-таки довелося лягти в лікарню.

На цьому наполіг Фарнсворт — доктор з'явився на ранчо, докоряючи Алекс у безвідповідальності та звертаючись до її родичів з благаннями вмовити жінку подумати.

Якщо не про себе, то про дітей.

— Алекс, ви не розумієте, — казав лікар, — у вас у будь-який момент може відкритися кровотеча! До того ж потрібно готувати вас до операції — самі ви не народите, ваш таз занадто вузький! Будьте ж розсудливі і подумайте про здоров'я дітей. Та всі, у кого двійня, останні місяці, не ворушачись, лежать у палаті! Зрозумійте ж — це заради вашої безпеки!

— Чорт із вами, — ледь не впала Алекс, намагаючись дотягнутися до полички з цукерками. Семмі підтримала її і докірливо насупилася. Але та вперто стиснула губи і все-таки схопила шоколадку. — Я знаю, що мені їх не можна, знаю!.. Та йдіть ви до біса, я  тільки одну візьму!..

Фарнсворт важко зітхнув:

— Докторе, мені шкода обслуговуючий персонал вашої лікарні. Я їм премію видам, якщо вони зможуть це винести!

Алекс лише злобно спалахнула зеленим полум'ям очей і відкусила від своєї шоколадки. Вона гарячково думала тільки про одне — де їй тепер діставати цукерки?