Глава 4.3

Майкл завмер. Здалося, миттєво протверезів. Потім підійшов до білявки й поправив її сукню.

— Не гнівайся, мала, — наче ласкаво посміхнувся він, — а якщо я наллю тобі ще шампанського, ти розкажеш мені про Лоуренса і його вечірки?

Повія немов забула, що він щойно виганяв її з номера — мабуть, так дивно впливав на неї алкоголь. Прийняла келих і посміхнулася.

— І що тебе цікавить? Хочеш приєднатися? Але наступна ще не скоро! Але я запрошу тебе, мій солодкий... Ох, Джиммі просто чарівник! А те, що відбувається після заходу сонця — просто феєрично. Знаєш, які люди бувають там? Сенатори й відомі актори, продюсери й нафтові магнати! А ця... — Білявка підчепила ногою журнал і знову розреготалася — хрипко, прокурено. — Ця дамочка просто боягузлива черниця. Мені Джиммі розповідав, що жив із нею колись, то уявляєш, вона кинула його після першої ж кокаїнової вечірки, на якій побувала! — Вона реготала, як ненормальна. — Ця дурепа злякалася, коли її потягнув у кущі друг Джиммі, і огріла того чимось по голові. Влаштувала скандал, викликала поліцію, загалом, цирк був той ще! Лоуренс навіть радів, коли восени, з цієї останньої його вечірки, вона пішла задовго до початку наших веселощів. Він, щоправда, дивувався, навіщо вона взагалі з'явилася і хто міг її запросити. Казав, що брат його зовсім на ній звихнувся — міг і він покликати... Гей, що з тобою? Любий?..

— А коли була ця остання вечірка? — здригнувся голос Майкла.

— Та восени, в середині вересня, а що? О, ти теж вважаєш, що Джиммі просто сволота, що так нечасто влаштовує свої шоу...

— Забирайся до біса!  — заревів Майкл, хапаючи її за плече. Дотягнув уперту дівчину до дверей і гидливо зморщився: — Геть, котися звідси!

— Гей, моя сумочка! — крикнула вона перед тим, як він виштовхав її за поріг.

Майкл швидко підійшов до крісла, знайшов золотисту сумочку і повернувся до дверей. Викинув слідом за шмарою її сумочку, повернув ключ у замку й опустився на килим, з жахом дивлячись на своє відображення у високому дзеркалі.

— Чорт! Чорт! Чорт! Що ж я накоїв! — Він витер з чола піт і з усієї дурі впечатав кулак у стіну. На кісточках розбитих пальців показалася кров, але болю він не відчув. — Ідіот... — Трентон підвівся і підняв із підлоги телефон, набрав номер Хантера. — Вілл, приїжджай, я в «Плазі». Приїжджай терміново, поки я кого-небудь не вбив.

Голос його був сухим та хрипким, немов він піску нажерся. Майкл попрямував до міні-бару, розуміючи, що потрібно терміново напитися.

...Через півгодини з'явився Хантер. Він уважно вислухав п'яні балачки Трентона, який спустошив вже цілу пляшку віскі, і ошелешено завмер.

— Тобто виявилося, що радості буття одурманеної гламурної еліти все ж таки пройшли повз нашу Алекс? — Він присвиснув і перекинув свою склянку з віскі. — Ну, я загалом і не сумнівався, що щось тут нечисто.

— Тільки не кажи мені зараз, що ти мені говорив... — загрозливо прошипів Майкл.

— Не скажу. Скажу інше — ти хоч уявляєш, що тепер будеш робити?

Майкл заперечно мотнув головою.

— Трентоне, вона зараз ображена, і я впевнений, зачаїлася і збирає отруту, щоб виплеснути її на тебе. Ти не повірив їй. Чорт, напевно, вона й уявити таке не могла...

— Вона не отруту збирає, вона живіт ростить... Я ідіот, — простогнав Майкл.

— Ти ідіот. Про живіт усі знають, він там уже ого-го! Ми з Дейзі їздили в Техас нещодавно, ти б свою принцесу не впізнав. Вона ледве ходить. Ти в курсі, що в неї двійня?

— Я кинув її вагітною... а тепер дізнаюся, що в неї двійня. І вона не знає, що я про це знаю. Чорт, який фарс, яка безглуздість!

— Ні, ти не ідіот, — Хантер передумав, — поки ти сидиш тут, напиваєшся і жалієш себе — ти безвольний мерзенний боягуз. Іди до неї і знайди в собі сміливість визнати свою помилку, дивлячись їй в очі. Це твій єдиний шанс. Чорт, у мене весілля через тебе зірвалося!

— Завтра, — відгукнувся Майкл, — я поїду в Техас завтра. А сьогодні я все-таки наклюкаюсь... Не залишай мене одного, а якщо я буду дуже злий — прив'яжи до батареї, щоб я не накоїв того, про що потім пошкодую.