8. Навчи мене стріляти з лука.

 Спочатку, коли знаходила Синхо зайнятого тренуваннями, трохи поспостерігавши за ним, я йшла, щоб він не помітив моєї присутності, але одного разу підійшла ближче, і хлопчисько побачив мене.

 Того вечора він стріляв із лука. Поглянув на мене якось навіть насупившись, немов був незадоволений тим, що я завадила йому. Збирався зробити ще один постріл, але передумав, так і не випустивши стрілу.

- Чому не спиш? - запитав.

 Він не злився. Просто з цікавістю глянув на мене.

- Замерзла. Багаття згасло, - відповіла, пощулившись, бо й справді було холодно.

- Попроси в старого вовняну ковдру.

- Він дуже міцно спить.

 Синхо вистрілив, влучивши в підвішений до стовбура дерева невеликий дерев'яний щит із намальованим у центрі кружечком. Зі щита стирчало вже багато стріл. І всі вони акуратненьким пучком були зібрані в центрі кола.

- І дрова, звісно ж, скінчилися, - припустив Синхо, розвернувшись до мене.

 Я кивнула головою.

- Ми не підемо нікуди вночі шукати сухі дрова, - рішуче заявив він тим своїм особливим тоном, коли заперечення не приймалися.

 І я вже знала, що ані вмовити, ані змусити Синхо щось зробити при цьому неможливо.

 Хлопець підійшов до дерева і почав витягати з мішені стріли.

- Я й не збиралася тебе про це просити.

- І сама ти нікуди не підеш.

- От ще. Щоб мене пристрелили ваші охоронці, подумавши, що хочу втекти.

- Це так. Це вони можуть.

 Синхо витягнув по одній усі стріли і повернувся на місце.

- У тебе влучно виходить стріляти з цієї штуки.

 Хлопчисько задоволено посміхнувся.

- З лука, - поправила саму себе. - Навчи мене.

 Синхо уважно глянув на мене, укладаючи стріли в спеціальний чохол, прикріплений ременем до товстої довгої палиці, що стирчала із землі.

- Ну... - протягнув хлопчисько, немов сумніваючись, - іди сюди тоді.

 Я підійшла до нього ближче.

- Бери в руку "цю штуку".

- Лук.

- Лук, - усміхнувся хлопець.

 Він простягнув мені лук і зробив крок назад, опинившись у мене за спиною. Синхо перебував так близько до мене, що стало якось ніяково.

- Ти все здебільшого робиш правою рукою, - промовив він, - отже, лук варто тримати в лівій. Ось так за рукоять.

 Синхо взяв мене за ліву руку, змусивши стиснути в долоні древко лука десь посередині. Я й сама наче стиснулася вся в грудку, бо хлопчисько майже обійняв мене.

- Це обов'язково?

- Агов! Зібралася стріляти з лука без лука?

- Ні... - заперечила я, адже мала на увазі зовсім не це.

 Обіймати не обов'язково.

- Стій струнко, - перебив він мене. - Руки й справді крижані. Водночас і зігрієшся. Ти маєш, - продовжив, не випустивши моєї руки, - встати лівим боком до мішені й таким чином, щоб подумки можна було провести пряму лінію через твої плечі до цілі. Ноги на ширині плечей.

 Синхо розвернув мене лівим боком до мішені.

- На ширині плечей, - повторив він, колупнувши носком із внутрішнього боку ступню моєї здорової ноги, щоб я ноги розставила трохи ширше. - Так ти забезпечиш свою стійкість. А тепер положення тулуба. Він має бути стійким. Ти не повинна згинатися і скручуватися. Тримай спину прямо. Голову повертай до мішені і трохи нахили вліво, у бік спини. Підборіддя слід трохи підняти.

 Синхо доторкнувся до мого підборіддя, поправивши положення моєї голови. Мені все ще було трохи ніяково. Але я слухняно виконувала його вказівки.

- У праву руку бери стрілу ближче до оперення.

 Хлопець акуратно вклав стрілу в мою праву руку, затиснувши і мої пальці, і кінець стріли, немов направляючи мене.

 Голос Синхо звучав поруч над вухом. Я відчувала тепле дихання біля скроні і як схвильовано б'ється моє серце. У той момент мені стало навіть жарко. Тепер я і справді опинилася, немов в обіймах свого "вчителя".

- Хвостик вставляємо в "гніздо" на тятиві. А середню частину стріли кладемо біля виступу рукоятки. Хвостик стріли не повинен затискатися між пальцями. Стрілу потрібно злегка притримувати на тятиві. Захват тятиви робиш вказівним, середнім і безіменним пальцями ближче до перших суглобів. Потім я покажу тобі інший захват.

 У лівій простягненій руці ти утримуєш лук, наводиш на ціль і прицілюєшся.

 Синхо супроводжував свої слова діями, керуючи моїми рухами, стискаючи мої руки у своїх долонях.

- Витягнута рука не повинна заважати вільному проходженню тятиви під час пострілу. Інакше буде дуже боляче. Права рука в тебе тягне тятиву. Рух правої руки якщо й зупиняється, то лише для того, щоб попередньо прицілитися. Ти повинна відчувати м'язи спини. Постарайся відтягнути тятиву настільки сильно, наскільки це можливо. Натягуючи тятиву, піднімай лікоть догори, так працюватимуть м'язи плеча, а не руки.