Потім настала тиша — місяці, які перетворилися на роки.
Вони пішли кожен своєю дорогою, зайняті власним життям.
Іноді він писав короткі повідомлення — дурнуваті жарти, якими хотів поділитись.
Вона не відповідала.
Все було, як раніше, тільки тепер — без надії.
⸻
Але випадкові зустрічі не давали їм забути один одного.
На вечірці з компанією друзів вона побачила його знову — він став дорослішим, але в його очах залишилася та сама впертість і незмінна увага до неї.
Він не намагався фліртувати чи домінувати, просто дивився, ніби кажучи без слів:
— «Я тут. Я все ще чекаю.»
Вона відчула, що у неї знову завмирає серце — між ними все ще була невидима нитка.
Але що тепер?
#1760 в Сучасна проза
#7062 в Любовні романи
#1679 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 19.06.2025