28 Ростилав

 Мене охопила така  злість, що я ледь міг себе контролювати. Десь там росте без мене донька, а люди яким я найбільше довіряв знали про це та мовчали.

 - Скажуть мені чесно, якби не проблеми з банком ви б мені не повідомили про доньку? Я правий? – взявши себе до рук промовив я. 

- Ні. А який сенс. Адже народилася дівчинка. А доля дівчат ставати частиною родини чоловіка. Тим паче вона байстрючка. Народжена від повії. – промовила мама, як щось правильне та логічне. 

- Аделаїда не повія. Ти ж знаєш як вона виховувалася. Я її перший чоловік. – злість на матір переросла в гірке  усвідомлення, що не останній.                                   

 І розуміння цього чомусь боляче дерло  душу та злило так наче я спіймав її на зраді.

 - А як називати дівку яка спала з хлопцем до шлюбу та ще в будинку його батьків?  Та ще після того що ми для неї зробили! – продовжувала мати. 

- Так спала вона зі мною, зі своїм нареченим і вона була повнолітня. – зауважив я не вірячи тому настільки мама принципова у своїх поглядах на життя. Я звісно про це знав, але не думав, що настільки. Гадав з роками батьки змінять свої погляди ну або пом'ягчають,  але ні вони стали ще більш фанатичними  в своїх переконаннях.

 - Як ти можеш так говорити вона матір твоєї онучки.  - промовив я вже спокійнішим  тоном. Я знав крик нічого не змінить кричи не кричи батьки все одно не почують мене. І стоятимуть  на своєму.

- Вона матір байстрючки тож якби не обставини я б пластом лягла, але не дала тій дівці нашу фамілію. А твоя Аделаїда якби була розумніша зробила  б аборт. Ми живимо в сучасному світі. А вона... 

- В тому то й справа, мама ми живимо в сучасному світі, а ви з татом застрягли десь в вісімнадцятому  столітті. - чути такі слова від матері було дивно і навіть смішно. І я б писміявся, якби не було так сумно.

 - Не смій так говорити з мамою. Все що у тебе є належить мені та завдяки мені. Тож вгамуй істерику і будь чоловіком. Завтра о п'ятій вечора чекаємо тебе з родиною в ресторані. – я не хотів їхати і перша думка послати всіх далеко і на завжди. Мене вже дістало, що батько кожного разу тикає мене носом в те, що бізнес мені дістався від нього. Наче я нічого там не роблю. Послати все і не піти на те  свято ця нав'язливі думка додавала сил, але перспектива побачити доньку та Аделаїду витіснили всі інші думки та почуття тому ми приїхали ледь не перші.                           

І я вже годину накручував кола від хвилювання. Ми вже встигли привітатися з Ігнатом та його сином.                          

 Він повідомив, що його дружина з донькою трохи запізнюються, але скоро приїдуть. Я здивувався наявності у нього доньки. І видно погано приховав здивування, адже Ігнат додав, що донька йому не рідна, а його дружини від першого шлюбу.                 

 Далі розмова переросла в обговорення майбутньої угоди в яку я не можу до кінця вникнути, бо час від часу відволікаюсь  дивлячись на вхід до ресторану та чекаючи Аделаїду. Яка явно запізнювалася і я боявся, що вона взагалі не приїде.                       

Коли Ігнат з сином відійшли зсилаючись  на якісь справи до нас підійшла мама. 

- Та гадина не бере слухавку. Тож я привезла ті сукні, що для них купила з собою. Уявляю в якому ганчії приїде та злидня.                

 Думаю їх не збентежить  перспектива переодягатися в туалеті. Злидні   явно немає в чому сюди йти, а корчить з себе горду... – далі я її не слухав, адже в зал зайшла вона. 

Серце пропустило поштовх. 

Я впізнав її відразу. Струнка, гарна в шикарний червоній сукні у мене промайнуло відчуття дежавю. Я навіть зробив крок їй на зустріч. Але мене хтось  утримав  за лікоть.                                     

Я перевів погляд і помітив дружину. Цікаво вона давно біля мене стоїть. По блискавкам які вона метала своїм поглядом в мене  я зрозумів, що їй не подобається така моя реакція на Аделаїду.                                  

Я висмикнув свою руку з її захвату та зробив крок на зустріч колишній нареченій і оторопів,  адже до неї швидким кроком підходив Ігнат, а дівчину за її спиною вже  в обіймах притискав Рустам.                               

 Що відбувається?