27 Аделаїда

 З підтримкою Ігната, грошима хрещеного та настановами Рустама, щодо того якої довжини повинна бути сукня Лілі та з яким вирізом ми поїхали по магазинах. Ще по дорозі в магазин я подзвонила до візажиста та записала нас з Лілею на третю годину дня  відразу до двох спеціалістів. Тож на те, щоб обрати підходящі сукні у нас всього  п’ять годин.

 Думаю вистачить. 

Адже я планувала обрати найгарнішу сукню, щоб мати бездоганний ну або незабутній вигляд.

 Ніколи не помічала за собою такої риси, як показуха, але сьогодні мені чомусь захотілося втекти там всім носа. 

Донька мене активно підтримувала і пів дороги висловлювала припущення яка повинна бути моя сукня. 

Варіанти у неї були один провокаційніше іншого. 

З рештою Ліля зітхнула і висловила своє обурення тому факту, що нам не дали до ладу часу на підготовку, бо інакше ми пошили б сукні під замовлення.

 - А тебе обурює лише це? 

А не ситуація в цілому? - знову запитала я.                         

Адже вдома ми підіймали це питання і мені здається, що  Ліля не сприймає цю ситуацію серйозно. Для неї це гра. Пригода.                          

Хоча, що я від неї вимагаю їй всього шістнадцять років. По суті дитина хоча і намагається вдавати з себе дорослу. Вона сприймає все як пригоду та не розуміє, що все може вилитися в проблеми.

 А можливо це я занадто серйозно все сприймаю?      

 Ну по суті, що вони вже мені можуть зробити? Нічого. Донька вже сформована особистість і не дивлячись на те що вона досить юна і впродовж життя її погляди на деякі речі зміняться і це нормально. Я зробила все, щоб вона жила в любові та захищеності. 

І знаєте що я подумала?

 А нехай краще вона сприймає все просто, а її проблеми вирішує Рустам, а мої Ігнат. От візьму і сьогодні піддамся прикладу доньки та сховався за плечима свого чоловіка. 

І можливо я дійсно перебільшую  проблеми які прийдуть після тої зустрічі. По суті проблеми можуть і не наступити, а якщо виникнуть, то вже тоді й вирішуватимемо їх. Тож я видихнула і попрямувала вже, мабуть, в четвертий магазин. Бідні консультанти дарма носили нам сукні в примірочну все не те. Вони й гарні та пасуть, але не вау. І от проходячи повз ще одного магазину я побачила його і мене наче жаром обрала.              

 Сукня висіла на манекени при вході.                           

Сукня досить проста, на перший погляд, але  мою увагу привернула не його простота, а колір той самий насичено червоний в якому я тікала з будинку Ростислава.                

Я пройшла в магазин і попросила принести мені мій розмір та збиралася прямувати  до примірочної.

 - Мама ти впевнена?             

Там такий виріз декольте тато тебе не випустить з дому. - хіхікаючи промовила донька. 

- А він мене побачить вже на самому дні народження. Тож сварка буде вдома.

 - Сміливо. Я поки що побережжя психіку Рустама. Та оберу щось скромніше. Бо посивіє раніше часу. – під веселий сміх доньки я пішла до примірочної. А коли одягла ту сукню застигла від свого відображення.       

Ну, по-перше, я подякувала собі що наважилася таки після пологів та годування грудьми на мамопластику. А ще добре, що мозку мені вистачило не вставляти імпланти, а просто повернути форму.         

 По-друге, добре, що я три рази на тиждень ходжу до залу, бо сукня не  лише була притаманна та на тоненьких бретельках   з чималим вирізом, а мала ще два розрізи з переду. Які при русі відкривали стегна. Тож плоди моїх старань тепер будуть видно всім. 

Але найбільше притягував погляд один спокусливий  акцент в цій сукні, а саме. Підклад в ній був з мережива і вдало  підкреслював вирізи які на мою радість регулювалися. Тож сукня ніби й відкривала багато для сторонніх очей, але при цьому приховувала все за мереживом створюючи таку легку таємничість. 

Я вийшла до доньки з широкою усмішкою та усвідомленням, що я таки його знайшла. 

- Мам тобі нереально воно пасує, але ти впевнена? Тато спокійний, але думаю він там всіх приб’є на тому дурному святі, адже воно занадто відкрите, як на мене, і буде привертати увагу чоловіків.

 - Думала над цим, але у мене є порятунок вирізи по переду можна зробити не такими глибокими. – а ще я реально хочу привернути увагу одного конкретного чоловіка. Але про це я не скажу донці ніколи. 

- Та й виріз можна легко приховати мереживною накидку яку мені щойно принесла консультант.  А ти вже обрала? – перевела я увагу доньки від мого плаття яке дійсно кардинально відрізнялося від мого звичного стилю.

 - Поки ні, але мила консультант Настя запропонувала мені погортати фото в інтернеті, щоб я показала, що хочу, а вона  постачаються підібрати по-максимуму схоже. – який гарний персонал в цьому магазині шкода, що ми сюди ніколи не приходили. Адже донька таки знайшла в інтернеті фото сукні яку їй зараз хочеться і Настя пішла шукати на склад. Яка я була здивована коли дівчина повернулася зі складу з двома варіантами дуже схожих вбрань на запит доньки. І вже через дві хвилини донька з радісним визгом вилетіла з примірочної в приталеній сукні з бахромою на спідниці. Пасок та бретелі прикрашені дрібними камінчиками. Ніжного сірого кольору, що вдало підходив до її рожевого волосся. Задоволені покупками ми поїхали до візажиста і провели там майже три години. 

Викликавши таксі ми поїхали на те свято. З запізненням на годину. Ігнат написав, що вони вже на місці. В міру того як ми наближалися до ресторану мій спокій змінювався на тривогу. І це не через те що мені вже двічі дзвонила Катерина Семенівна. А коли зрозуміла, що я не збираюся брати слухавку почала писати довгі повідомлення які я не читала. Я хвилювала через зустріч з Ростиславом.