9 Аделаїда

 Прокинулася я посеред ночі. 

І с просоння не відразу зрозуміла де я. 

А от покрутивши головою я помітила хрещеного, що спав в кріслі біля лампи яка ледь світилася.

 І спогади минулого дня накрили мене з головою я схлипнула і прикрила рот рукою та міцно заплющеними очі, щоб знову не заплакали. 

- Аделі, дитинко, заспокойся я поряд. 

Може розповіси, що сталося? - хрещений сів біля мене і пригорнув.

 І я розповіла. 

Звичка все розповідати дорослим спрацювала на всі сто відсотків, а ще в мені було стільки болю, що здавалося не поговоривши його в голос я просто вибухну й тому я розповіла й про зраду коханого, й про виставлений будинок на продаж, й про розмову з батьком. - Так, я правильно зрозумів батько тебе вигнав?! – ледь стримує гнів запитав хрещений.

 - Так. Я прийшла до нього.

 І все розповіла, а він запитав чи спала я Ростиславом і коли я кивнула він дав мені ляпаса і назвав повією.

 Сказав, що я сама винна, адже лише повія спить з чоловіками до шлюбу і що так мені й треба, а ще сказав, що я йому більше не донька. - я знову розпадалася і дядько пригорнув мене до себе і почав гладити по голові. 

- Ти що маленька?

 Ти не винна ні в чому! Чуєш?! 

Ти ні в чому не винна. 

Запам’ятай! А твій тато....- хрещений затих видно підбирав більш правильні та лояльні слова, щоб пояснити мені свою думку. 

- Він ще твоїй матері нав’язував свої дурні погляди на життя, а потім і тобі почав їх нав'язувати. Це я винен, що не боровся за тебе свого часу. 

А дозволив твоєму татові нав’язувати тобі його застарілі погляди на життя. 

Вибач мені. Я все виправлю. Чуєш? – від усвідомлення того, що він може все виправити хрещений навіть вспрянув  та розправив плечі.

 Його очі засвітилися надією. 

Яка передавалася мені. 

- Але тато любить мене і він виявився правий. – зітхнула я. Усвідомлення цього далося мені важко. 

- Так він любить тебе я навіть не сумнівався, а ще він безмежно любив твою маму. 

Але він не мав право змушувати тебе жити його ідеальне життя. 

Ти повинна жити своє. – дядько взяв моє обличчя у свої долоні та під час розмови киває головою і я автоматично кивнула з ним не вірила, що зможу жити по іншому, але кивала. 

- Але ж я кохала Ростика і зараз кохаю. Саме я хотіла за нього заміж. Чесно. Тато не винен. - не дивлячись ні на що я кохала батька і не дивлячись на сили які мені несвідомо додавав хрещений своєю непохитною  впевненістю, що я не винна, я все одно відчувала провину, що не виправдаю  його надії.

 Дядько лише міцніше мене обійняв. 

А в наступні дні повністю мене ізолювати від зовнішнього світу. Через декілька тижнів він приніс мені новий телефон і повідомив, що ми їдемо в іншу країну.

 - А навчання? А як друзі та ... – ім'я нареченого я не наважилася назвати в голос. 

Весь цей час ізоляції я то ненавиділа його, то мріяла, щоб він як у романтичних фільмах переліз  через паркан і викрав мене, а його одруження виявилося жартом. 

Але нічого такого не сталося. Хрещений говорив, що йому ніхто не дзвонив з приводу мене, а ні батько, а ні Ростислав чи будь-хто з його родини. 

І я йому вірила. У мене не було причин йому не вірити. 

- Все буде. З одним нюансом навчання ти продовжиш в іншій країні.

 Тобі потрібно зараз змінити обстановку і навести лад в голові та поглядах на життя, а то ти геть заплуталась і відпусти я тебе зараз побіжиш до свого ненаглядного миритися.

 - Не побіжу. Він одружений. Я скоїла не поправну помилку  віддавшись йому до шлюбу, але до коханки вже точно не спущуся. - Ти нічого не скоїла грішного. Секс то нормально у твоєму віці. І це ти зрозумієш з часом я тобі обіцяю. 

І він виконає свою обіцянку. По приїзду в Канаду ми реально звернемося до спеціалістів які знайдуть потрібні слова, що б переконати мене що я нічого смертельного не зробила. 

А ще вони допоможуть мені зрозуміти що тихенько заходити на сторінку до колишнього та потім плакати пів ночі погана ідея, а ще одного дня коли я нарешті зрозуміла, що затримка моя не пов’язана з нервами, а з наявністю вагітності жити захотілося з такою силою, що я почну ходити на сеанси до психолога тричі на тиждень і вже через пару місяців буду впевнена, що не хочу, щоб моя дитина повторювала мої помилки.

 З рештою принципи які тато нав’язував мені все моє життя, а потім підтримувала і родини мого колишнього стали здаватимуться мені абсурдними.

 Зараз коли я потрапила в зовсім інше коло спілкування я зрозуміла всю абсурдність того в що так свято вірила раніше... Зрозуміла,  що  то все маячня. І мені реально почало подобатись моє нове життя.

 По нічним клубам я звісно не ходила, бо вагітна, але й з хрещеним вже не жила. 

Адже коли я була на шостому місяці вагітності дядько подарував мені квартиру двокімнатну і перевіз мою речі туди. 

І хоч він і був частим гостем там. Я на решті відчула себе господаркою свого житла і дорослою.

 Я вчилася втілювати знання які отримала в цьому новому житті на практиці.

 Не все виходило с першого разу, але я старалася. 

Не лише для себе, а й для доньки. Яка я була рада коли дізналася, що у мене донечка. 

Адже дівчинка для родини колишнього нічого не вартує. Тому я видихнула з полегшенням моя донька їх ніколи не цікавитиме. 

Ну якщо наші шляхи,  звісно,   хоч колись перетнути в чому я сумніваюся.