3 Ростислав

 - От ти нудний.                          

Невже тобі хочеться святкувати свій двадцять перший рік народження не з друзями в клубі, а в колі партнерів батька. 

Ні ну серйозно!                

 - Не хочеться. – зізнався я друзями.                      

- Але це тимчасово.                 

А ще мені потрібно ближче познайомитися з ними, адже весь бізнес рано чи пізно перейде в мої руки.                               

 А ще Адель не відпустять в клуб до нашого весілля.                  

- Ти дістав вже своєю Аделаїдою. Адель те, Адель інше.          

 Тільки й розмов про ту Адель. Говорити то ти про неї говориш, але не показуєш нам.         

 Вона що реально така сексі, що вартує всіх гулянок і дівок.

 Чувак молодість одна. 

А ти як старий хрич весь час з однією.                             

Ти хоча б скуштував вже її?

 - Не твоє діло і збав оберт та слину підбери коли говориш про мою майбутню дружину. 

- Та я на неї не претендую. 

Хоча гадаю там є на що подивитися раз ти її ховаєш від нас. – я вже шкодував що погодився зустрітися з цими ідіотами.                           

Від тоді як я сказав, що маю наречену вони постійно з мене глузують і намагаються з кимось познайомити.                     

- Ти не злися.                    

 Сам подумай.              

 Не дарма говорять в тихому омуті чорти водяться можливо вона....                               

 - Заглохни. – проричав я.     

 -  От знов ти злися.                    

Я до чого виду. - друг незвертає уваги на те, що я вже ледве себе контролюю й продовжував говорити.                              

-Ти впевнений, що вона буде з тобою і в горі й в радості, бо саме вона того хоче, а не її батько?

 - Впевнений.                       

Ми кохаємо один одного.      

- Тоді ти не проти перевірити її?! 

- Я не проти тобі пику набити. – злість накопичувалися в мені дуже швидко і того й дивись вибухне.                                     

- От знову злися.                        

 Як тільки розмова доходить до Аделі ти злися.                            

 - А нічого чекати моє.         

Навіть словесно.               

- А я не читаю.                 

 От доведи мені та й самому собі, що твій янгол пробачить тобі все і що у вас прямо така довіра та кохання, що ти нікого не бачиш окрім неї.                               

 І у вас цілковита довіра.

 І тоді я відстані від тебе раз і на завжди з цією темою.             

- Я доведу і ти на сто відсотків раз та на завжди від мене відвали з цими сумнівами та приколами?

 - Так. У мене й план вже є. – лице друга розтяглося в задоволеній посмішці.                                

 І я подумав, а можливо це шанс довести всім, що вони бовдури.

 І не дивлячись на застарілі погляди батьків, я неймовірно радий, що моя наречена саме Аделаїда.                         

Вона жінка яку я кохаю.      

Вона янгол який довіряє та кохає мене, а я довіряю і кохаю її. 

Я спочатку був проти задуму батьків.                                      

Одружити нас, щоб об’єднати бізнеси та примножити капітал.

 І їхав на ту зустріч як на страту, а коли побачив Адель то втратив дар мовлення.                     

До мене спустився янгол. 

Мені наче навколо неї навіть світло свято.                         

Вона спустилася до нас в рожевій довгій сукні її пряме біле волосся було зібране в акуратно косу і закинути на плече.                   

А густі вії та пухкі губи манили мене.                                               

 І я тоді майже шістнадцятирічний ледь стримався, щоб не спробувати ті вуста на смак. Батьки про щось говорили, а я не міг відірвати погляд від неї.

 Моя вона моя.                         

Єдине, що змусило мене тоді поїхати від неї та чекати її шістнадцяти річчю, щоб вперше поцілувати це розуміння,  що по суті вона ще дитина хоча й виглядала вона старше свого віку.                                             

А про ті нескінченно довгі два роки які вона була поряд, але торкатися її так, як хотілося було не можна до її вісімнадцятиріччя я не хочу навіть пригадувати. Взагалі її повинні були привести до нас у вісімнадцять. 

Майже перед весіллям, але її батько зробив декілька невдалих вкладень  і він був на грані банкрутства і це похитнуло переконання моїх батьків в тому, що Адель ідеальна партія для мене.                                        

Адже єдина причина яка могла нас поєднати, на думку батьків, це бізнес і гроші, а вже потім спільні погляди про пристойності та шлюб. А через те, що родина Корнілових переживала скрутні матеріальні часи тож  могла потягти нас на дно.            

Чого батько аж ніяк не хотів допустити.                                 

Тому наше весілля вже не було для них гарною перспективою. Але я тоді наполіг, що хочу лише її, і що якщо її ростили для мене, то вона моя.                                

Батьки  були  проти, але з часом погодилися на мою вимогу і перевезли  її раніше до нас, щоб виховати гідну дружину з неї для мене.                                       

А я своєю чергою зробив так щоб Адель навіть не знала, що саме наша родина взяла на себе її повне утримання.                   

Нехай думає, що її тато платить за навчання.                               

Хоча навіщо воно їй все одно вдома сидітиме і мене чекатиме та дітей виховуватиме.           

 Але ні вперлася хочу вчитися. 

Ну нічого після весілля буде робити лише те що я скажу. 

- Ти мене слухаєш? – цей бовдур мене відволік від спогадів та роздумів.                              

- Слухаю.                                

Що ти вигадав?                          

- О це буде не забутним шоу. – від передчуття Сашко навіть руки потер.