2 Аделаїда

                    Аделаїда                          

– Всім привіт. - промовила бадьорим голосом Юля.     

- О ти сьогодні в піднесеному настрої? – запитала я.      

Сестра мого нареченого завжди важко давалися ранки. 

Вона любила поспати.        

 І завжди бурчала, що не виспалася по дорозі до університету.                     

Нас завжди возив мій коханий, а потім довго не відпускав зі своїх обіймів.                                

Пристрасно цілуючи на очах у всіх.                                

 Я спочатку соромилася отакого показового кохання.              

 Боялася осуду оточення.

 А потім звикла і вже сама не могла дочекатися цього ранкового ритуалу.        

 Під час якого моє бідне серце не знало куди йому подітися від радості та щастя.                   

- Просто настрій хороший.

 Я в передчутті вечірки до дня народження брата.          

Подумати тільки двадцять один. – мрійливо промовила вона.

 - От виповниться мені двадцять один і я втечу звідси.           

 - Ага втечеш. Куди?       

 В будинок Романа. – запитав коханий підморгнувши сестрі та роблячи останній ковток кави. Який же він у мене гарний, очей не відвести.                         

Мені так пощастило з ним. Ніжний, турботливий пристрасний.....і все це моє. Промайнуло в моїй голові. 

- Не вийду я за Романа. Він мені не подобається навіть.

 Це тобі братику пощастило. Обрана батьками наречена знесла тобі дах і ви закохалися по вуха майже з першого погляду. 

А мені от так не пощастило.

 Він набагато старший від мене й огидний...                      

- Десять років це не набагато старший.                        

Тож припини нити.              

І сьогодні після навчання відразу додому у мене до вас обох є розмова.                         

 Серйозна! – ми так захопилися розмовою, що не помітили як на кухню спустилася Катерина Семенівна.                         

Вона обдарувала нас суворим поглядом і чомусь на мені затрималася найдовше.

 Вона явно хотіла мені щось сказати, але чомусь промовчала.

 - Добре мамо. - Юля відразу змінила обурений тон на покірний навіть голову опустила в знак покори та ми пішли до машини. 

В університет ми виїхали вчасно, але на першу пару я все одно запізнилася, адже Ростик мене не відпускав.                           

 Сьогодні він як навіжений цілував мене біля машин.     

 Та не хотів відпускати.    

- Колись я таки умовою тебе на секс в машині. – прошепотів коханий перед тим як випустити мене з обіймів.                

Мені стало соромно від його слів і я не знайшовши, що відповісти просто швиденько попрямувала до корпусу.                          

- Ти вже обрала, що подаруєш Ростиславу? – пошепки запитала мене подруга після пари.

 - Так. – я знову уявляла  ті неймовірні запонки які я бачила в магазині.                          

І хоча справи батька останнім часом були погані.               

 І він майже не давав мені кишенькових грошей.      

Я все одно планувала купити ті запонки.                                

Адже мій хрещений, старший брат моєї покійної мами одного разу прислав мені кредитну картку яку постійно поповнює.             

Кожного місяця, якщо бути точною.                                 

Я ніколи не знімала тих грошей.

 А на що мені їх витрачати? 

 У мене все є.                   

Не знаю чому тато не спілкуватися з ним.            

 Мені ніхто нічого не розповідає про причину їхнього досить холодного ставлення один до одного.                           

 Але після смерті мами він приїжджав до нас від сили разів п’ять, але і тоді тато говорив з ним крізь зуби.                         

В останнє нашу зустріч хрещений пообіцяв мені надіслати грошей і попросив не говорити про це батькові.                              

І я чомусь його послухала, хоча привчена з дитинства про все розповідати татові.           

 Але того разу промовчала і тихенько сховала картку.

 І разом з речами свого часу перевезла і її до нареченого. 

Хоча в грошах я ніколи не мала потреби.                               

Спочатку тато все мені купував, а коли мене відправили жити до нареченого то вже вони мене забезпечував.                   

Але заради сюрпризу для коханого я зніму гроші та куплю ті дорогущі запонки.               

 Залишилося лише тихенько втекти з університету, щоб навіть Юля не помітила моєї відсутності й ненароком не зіпсувала сюрприз.                      

                  *******        

І от я тримаю в руках заповідну коробочку і посміхаюся в передчутті того як на них відреагує коханий.             

Хоча якщо бути відвертою хоча б перед собою мене гризе совість, що я втекла з останньої пари. Адже  я ще жодного разу не прогулювала.                     

Але заради коханого я переконала себе, що роблю все правильно.                         

Адже заради нього я готова на все, як і він заради мене. 

Права  все-таки Юля ми щасливі. Причому безсоромно.