Епілог

Чарівне озеро грало райдужними барвами, заворожувало тихим плескотом, ніби заколисувало Тамі й спостерігала вона умиротворено за грайливими сонячними променями, які м’яко падали на водну гладь, покривали верхівки дерев і лагідно пестили спляче обличчя її донечки.  Так, вона, дійсно, народила прекрасну донечку, яку вони з Ясеном просто обожнювали.

Спогади про її колишнє життя стиралися, вже й навіть не згадувалися перші тижні її потрапляння, коли відбулося стільки неприємних подій. Ніби й не було ніколи того попереднього досвіду, а є лише їхнє щасливе, спокійне життя в чудовому, затишному домі з чарівною малечею.

Ну, спочатку спокійним це життя важко було назвати. Бо щодня з самісінького світанку збиралася перед їхнім домом, неприступною фортецею, когорта бажаючих продіагностувати, при потребі зцілити або ж навіть за винагороду посилити свою магію. Хоча Ясен дуже швидко поклав край цьому неподобству. Він, як ревний захисник, дуже трепетно свою дружину оберігав, тож магічним цілительством займалася вона вкрай рідко й то лише за потребою, якщо дійсно хтось був на межі життя та смерті. Офіційно було дозволено посилення магічних здібностей лише королівських осіб. Ба більше, лише раз на місяць в попередньо обраний день. І сьогодні був саме такий день.

Ясен тихенько підійшов, обережно взяв спляче щастячко з дитячого кошика на руки й винувато глянув на дружину:

- Треба їхати, Тамі. В замку вже й так, певно, зачекались на нас. 

Тамі піднялася, позбирала речі й налаштувалася на візит до родичів. Ні,  сімейні зустрічі проходили в них більш-менш нормально. Та й з Арахнією склалися дружні, теплі стосунки, не зважаючи на їхню передісторію. Особливо з того часу, коли між Арахнією та Деріусом почало щось відбуватися. Ці закляті противники кохання раптом помітно почали змінювати свої погляди. Колючі характери ніби згладжувались, егоїзм і самозакоханість поступалися місцем взаємоповазі та підтримці одне одного, й було цілком зрозуміло, що ці двоє після власного весілля почали безнадійно та пристрасно закохуватися. «Тамі, я не розумію, що відбувається? - відверто зізнавалася Арахнія. - Для мене важливі його почуття, думки, навіть командувати не хочу, щоб не ставити його у незручне становище. Де мій раціональний прорахунок і лише власна вигода?» Що могла відповісти жінка, яка закохалася у свого чоловіка з першої хвилини зустрічі.

Значно важче було для Тамі пережити підступи Драги. Як, як можна було не розгледіти в цій дівчині божевільну одержимість? Тамі спочатку картала себе, але Ясен, як завжди, допоміг. «Знаєш, кохана, якщо навіть я не помітив її закоханості, то що вже про тебе казати! Ти мала дуже мало часу, щоб пізнати її справжню». Підтримувала її також і Пола: «Драга скільки часу в мене жила, любила її як рідну й то душу підлу не змогла розгадати. Що вже про тебе казати, моє серденько?»

Драгу, до речі, швидко знайшли, хоч і намагалася вона втекти з королівського замку, але марно. Король Деріус дав наказ назавжди ув’язнити її в найвіддаленішій місцині потойбічного Лісу, разом з водяницею та покоївкою.

А життя в потойбічному Лісі тривало: бурхливе чи розмірене, спокійне або ж насичене, швидкоплинне й водночас вічне.

Дорогі мої читачі! Ця історія вже добігла кінця. Я неймовірно вдячна вам за підтримку, особливо тим читачкам, які постійно коментували та підтримували.