Глава 22

- Ну от і все, Тамі. Через декілька хвилин подіє отрута, ти помреш, - лунав десь наче віддалено противний голос Драги.

Але за мить Тамі відчула ніби трохи прояснюється в голові, виразно й чітко вже бачила її злі, cповнені жагучою ненавистю очі. Спробувала піднятися, але різкий біль прокотився голками по нутрощам.

- Ти, напевно, думаєш, як так? Думаєш, що я збожеволіла? Я хотіла відразу піти й сховатися десь в цих екзотичних деревах. Але, так тому й бути, подарую тобі хвилину свого часу. Вислухаєш мою сповідь.

Тамі вже й впала на ту лавку, бо боліти всередині почало нестерпно, але те, що вона почула від Драги скосило її остаточно.

- Чи знаєш ти, як болить душа, коли ховаєшся в деревах, біля його будинку, бачиш його щоранку, а він не звертає на тебе увагу? Як це боляче, коли він – твій сенс життя, твоє серце, а ти йому байдужа. Я кохала його завжди. Ще з того моменту, як він врятував мене. Ти, ти була зайвою і в цьому світі, і в нашому житті. І як мені нестерпно боляче було спостерігати за вашими поцілунками. Знаєш, а ту пастку на озері влаштувала я. Домовилася з водяницею, що вона тебе затягне на дно. Вона винна мені послугу. Ми намагалися зробити так, щоб ніхто нічого не бачив. Прокричати дитячим голосом мені взагалі не становило проблеми. Хотіла одразу тебе знищити, щоб не забивала Ясену голову. Але ж за мною стежив Клим! Я випадково помітила його. Довелося врятувати тебе, щоб зблизитись з тобою і стати подругами. Потім, звісно, складно було щось придумати: ти була то з Ясеном, то з тим своїм артефактом захисним.  А як же вдало Пола пролила той чай. Я боялася, чи часом не цілителька ти? Чи зможеш сама себе зцілювати? Але ж ні, оце парадокс, правда, Тамі? Можеш зцілити, зміцнити магію будь-кого, але не себе. Навіть мене, подруго! Тобі вдалося посилити й мою магію, бо раніше я не володіла гіпнозом. А ти відкрила мені нові можливості… мої пісні…вони тепер особливі. Я продумувала різні варіанти, як тебе позбутися. Але доля була прихильною до мене, бо мені зустрівся Павел, він теж за тобою стежив. Ідеальний план запропонував. Щоправда, він хотів, щоб я тебе виманила з будинку, ти ж моя подруга, маєш мені довіряти. Однак, я запропонувала використати Клима, раптом щось пішло б не так. Спростувала б всі його слова, сказала б – бреше.

А Клим, безнадійно закоханий дурник, навіть і не зрозумів нічого. Кажу: «Не розмовляй ні з ким!», щоб зайвого не бовкнув, він мовчить. Кажу: «Віднеси захисний артефакт Тамі, моїй найліпшій подруженьці» - і зробив все як я казала. «Випий це зілля, воно зміцнювальне» - навіть не запідозрив нічого, відразу й випив.

- Як ти могла…З Павелом, він же…з тобою…

- А от і могла! – очі Драги вже взагалі здавались божевільними. – Він обіцяв мені, що зробить все те саме і з тобою, Тамі. Бо я тебе ненавиджу. Я була готова укласти угоду з будь-ким, навіть з Павелом. Як же не пощастило мені, що тобі вдалося врятуватися. А, до речі, саме Павел мені давав отруту, пробувала її на Полі, ідеальний засіб, навіть Пола не відчувала втручання.

- Багато хто бачив, що я пішла з тобою.. – прошепотіла Тамі, згинаючись від болю. Болючий спазм стиснув горло, вона розуміла, що навіть закричати не зможе.

- О ні, Тамі, я була з ельфом, він підтвердить. Спасибі тобі за гіпнотичні можливості. До того ж я - твоя найкраща подруга, я тебе врятувала, хто ж мене запідозрить? Але якщо й будуть сумніви, то я підстрахувалась. В цей час не лише ти помираєш, у своїй лісовій халупі зараз сконає чи вже сконала наша люба Пола, яка випадково тебе отруїла, - Драга раптом засміялась, немов дивуючись своїй геніальності, - мала приготувати любовне зілля для шлюбної ночі, але випадково переплутала інгредієнти. Вона так страждала, від того, що накоїла, що аж сама вирішила отруїтися. Пола зізналась у всьому й написала листа.

- Пола не могла випити отруту, вона сильна травниця, вона мала б запідозрити, – Тамі все важче було вимовляти слова, вона ледь чутно їх шепотіла.

- Невже ти не знаєш секрет отрути, яку виготовляв Павел? Її практично не можливо розпізнати й відчути. Павел сам мені хвалився, що багато років отруював самого короля,  - єхидно посміхнулась Драга. – Якщо дози менші, нічого не відчуваєш, якщо більші – сильний біль і смерть. Повір, я додавала їй небагато спочатку, а потім вона навіть нічого й не зрозуміла.

- Лист… -  вже шипіла від болю Тамі, відчуваючи нестерпний різкий біль внизу живота.

- Тамі, ну ти як маленька, чесно. Я була дуже старанною, коли жила з нею. Я вмію ідеально підроблювати почерк Поли, я варю зілля навіть краще, ніж вона це робила. Знаєш це той випадок, коли учениця перевершила свою наставницю. Головне, того листа підкинути кому треба.  Ох, чому ж ти зʼявилася в нашому світі зі своїм магічним цілительством? Втопилася б краще в тому ставку, так ні ж, зараз сконаєш в муках.

Тамі притиснула долоні до живота. Страх за дитятко, за це маленьке життя, яке зародилось в її утробі був сильнішим за нестерпний фізичний біль, який вона відчувала. Ну чому й в цьому світі вона втрачає ненароджену дитину? Невже вона зараз помре?

Люба подруга відійшла до якогось пишного цитрусового дерева, вголос розмірковуючи:

- Ну чекаю ще хвилину й доведеться прискорити. Задушити чи що…Але ж так, щоб не було слідів… Якось довго це зілля на тебе діє. Клим майже відразу помер.  

«Матінко-Природо, благаю, врятуй мене». Жага до життя в ту хвилину в Тамі була шалена. Вона намагалась задіяти свою магію, вивести отруту хоч якось, гладила живіт, щоб хоч трохи полегшити біль. Промайнула думка викликати блювоту, чи з останніх сил голосно кричати. Але раптом Тамі відчула полегшення. Біль миттєво пропав. І ніяких симптомів, на диво, не залишилось.