Глава 19

У нестримній радості закалатало її серденько, коли з лісової гущавини виїхали дві знайомі постаті. Вже й ті рани не боліли, бачила лише свого Ясена, який не зліз, злетів із здоровенного Антрацита. Кинувся до неї, обійняв міцно й відразу ж оглядати почав, чи ціла.

- Як ти, кохана? Він не мучив тебе? Не катував?

- Ох, не хвилюйся, Ясене, я встигла, –  зверхньо так промовила Арахнія.

Підійшла до свого коня, дістала голову брата з мішка й гордовито попрямувала до Деріуса. Бо й той вже поряд опинився. Кинула голову йому під ноги.  Було це так ефектно, як і відрізання цієї ж багатостраждальної голови.

- Ось, Ваша Величносте, моя частина угоди виконана. Ви врятовані, королівство врятоване, навіть магічну цілительку вашу врятувала, – кивнула на Тамі. І руки так схрестила на грудях, дивилася на нього пильно, очікуючи чи то пропозиції, чи то схвалення.

А  Деріус знітився якось, винувато глянув на Ясена. Кахикнув, очі відвів. Вперше його таким бачила Тамі. Але вже за мить звернувся до Арахнії:

- Вельмишановна Арахніє, я дуже вам вдячний. І, звісно, я дотримаю свого слова. І запрошую вас бути моєю королевою…поки що не офіційною, але повноправною володаркою мого замку та королівства.

Тут вже і Ясен витріщився на короля, чи то не знав цієї домовленості, чи інша була причина. Тамі було до того байдуже, притулилася до свого милого, відірватися від нього не могла, надихатися запахом його, надивитись на таке дороге її серцю, стурбоване обличчя. Знову про стан її запитав.

- Ой, зробив там на тілі дві невеликі подряпини, я вже й зашила. Це не ті рани, що в тебе були, Ясене, – відповіла за Тамі Арахнія. І командувати почала, зрозуміло ж, королева!

- Нам потрібно швидше дістатися до замку. Ми зголодніли, довго їдемо вже. Тож, нумо вирушати!

Добиралися до замку, на диво, швидко, не зупиняючись. Тож у вечірніх сутінках вже заїжджали в місто. Ясен з Тамі також вирішили ночувати в замку, бо треба було багато про що поговорити.

Після вечері зібралися у Деріуса, хто з вином, хто з чаєм, але бесіду вели ґрунтовну. Спочатку, зрозуміло, про Павела. Деріус сумнівався, що зрадницею може бути лише Драцена, яку, до речі, відразу ж ув’язнили, щойно побачив король охорону замку.

- Деріусе, я це проконтролюю. Обіцяю тобі допитати всіх в цьому замку, - повідомила Арахнія, погладжуючи плече короля. Умостилася так на бильце крісла, в якому Деріус сидів, ніби не даючи йому жодних шляхів для відступу.

- Моя репутація тут зіграє мені на руку. Всі вважають мене ледь не монстром, тож питань із відвертістю не буде.

- Досі не розумію, нащо тобі було поширювати такі чутки про себе. Кого б я не зустріла в потойбічному Лісі, всі про тебе лише погано озивалися, - зауважила Тамі.

- Повір, вона мені дуже допомагає. Де треба - бояться, де треба - негайно виконують всі мої забаганки. Ох, корисна річ, ця погана репутація, – і засміялася, звабливо на Деріуса поглядаючи.

А Ясен все за безпеку коханої турбувався, спитав в Деріуса:

- Клима не знайшли?

- Ні, я наказав негайно повідомити мені, як доставлять його в замок, – відповів Деріус і звернувся до Тамі:

- Як це ти так проґавила?

- Він здавався спокійним, тихим хлопцем. Досі не можу повірити, що він добровільно таке вчинив, - аж засмутилася Тамі, бо справді повірити в те, що Клим негідник було важко.   

Арахнія ж знову за своє почала:

- Деріусе, необхідно дослідити всі стародавні книги, легенди. І знайти якийсь спосіб розірвати наш з Ясеном шлюб. Я хочу бути офіційною королевою!

- Ну взагалі-то я зустрічав якийсь неясний опис, коли шукав інформацію про магічний дар Тамі, - і зиркнув так на Ясена, немов застерігаючи чи попереджаючи про щось, - там було сказано, що ніби та дівчина, яка вже потрапляла у потойбіччя і мала такі ж можливості, що вона може й підсилювати магію рослин. Тож можна спробувати привести Тамі до Священного Дерева Життя.

Ясен ні з того ні з сього жбурнув свій келих об стіну, так що аж червоне вино полилося яскравими патьоками по білих шпалерах.

- Мені цей колір теж не подобається, Ясене, - скептично зазначила Арахнія, - накажу перефарбувати у темний. Ох, і портрет же свій маю забрати! Деріусе, на цій стіні висітиме мій портрет, - і підморгнула Тамі, так по-змовницьки. - Але вже згодом його заберу, бо завтра ми вирушаємо до Священного Дерева Життя.

Чоловіки намагались заперечити, але ж немає такої сили, щоб поборола жіночу солідарність. В один голос промовили, щоправда, різне.

Арахнія сказала:

- Я не збираюсь перебувати тут на правах якоїсь утриманки чи фаворитки.

Тамі ж до Ясена звернулася:

- Я так довго мучилася докорами сумління, що ти мені не належиш, що я ніби краду чуже щастя. Я хочу чимскоріш стати тобі законною дружиною.

Ясен ще спробував щось про поранення Тамі сказати, коли раптово їх розмову перервала охорона. І повідомили страшну звістку про те, що знайшли мертвого Клима.