Глава 18

Їхали повільно, розмовляючи. Тамі була така вражена перебігом подій, що хотіла дізнатися якомога більше про свою рятівницю, яку нещодавно ненавиділа. Спитала спершу про стосунки Арахнії з братом, адже так видовищно відрізати голову - це ще треба вміти. Та охоче розповідала. Довга розповідь була, як і шлях їхній довгий, бо занесло Павела далеко від міста. Але почала Арахнія з самісінького початку.

- Знаєш, як це народитися в сім’ї хворих збоченців? – Тамі цього не знала, бо народилася в абсолютно нормальній сім’ї, правда, потрапила потім у потойбіччя, але то таке.

- Це жахливо, бо ти постійно маєш бути напоготові. Моя матінка рано померла, залишила мені спадок, але я могла отримати його лише після шлюбу. Таке магічне заклинання поставила, щоб батько чи Павел його не розтринькали. Моє дитинство було суцільною боротьбою за виживання. А, коли я стала красивою юною дівчиною… Ну я ж і зараз красива, чи не так? – спитала, ніби це був беззаперечний факт.

- Так от, коли я вже подорослішала, зрозуміла, що варто остерігатися рідного брата. Павел був хворим маніяком, а батько у всьому йому годив. Я боялася, що колись можу й сама стати його жертвою. Тому мені довелося стати сильною. Мусила розвивати свої магічні навики таємно від них, шпигувати за ними, підслуховувати. Звісно, на галявині, коли вовки ледь не роздерли на шматки Ясена, я опинилась невипадково. Бо вони довго готувалися до чогось. Я здогадувалася, що задумали якусь капость. Але навіть уявити не могла, що це буде замах на брата короля.

- Але ж ти, виходить, ризикувала дуже, коли рятувала Ясена? – спитала Тамі.

- Ну, звісно, ризикувала! Ти не уявляєш, що вони мені влаштували, коли стало відомо, що Ясен вижив, а я через деякий час їм повідомляю про своє бажання вийти заміж за їхнього ворога. Батько мене ледь не вбив! Але потім несподівано якось так погодився. Лише згодом я зрозуміла, що вони вигадали хитрий спосіб позбутися Деріуса.

- Все одно не розумію, нащо тобі було це одруження.

- Ох, дівчинко, бо наш світ, на жаль, належить чоловікам, – і додала так сердито:

- Я вважаю, що це абсолютно несправедливо. Чому я маю залежати від батька, брата, коли я цілком самодостатня? Навіть спадком своїм не могла розпоряджатися!

«Це була, певно, одна з головних причин», - подумала Тамі, а Арахнія вже розповідала далі:

- Це був вигідний шлюб. Він дав мені свободу й захист. Я облаштувалася сама, в своїх власних печерах, отримала свої гроші, які  заповідала мені матінка. Ясен має доволі сильний магічний потенціал, зміг би мені допомогти, якби я потребувала допомоги, брат короля знову ж таки. Ну, а потім, коли стало відомо, про хворобу Деріуса, мені відкрилися вдалі перспективи.

«Ну, звісно, - подумала Тамі, - залишилось лише якось наглядати за Ясеном». І спитала про що вже давно здогадувалася:

- Твій портрет, ти ж стежила через нього за Ясеном, так?

- Ох, з портретом то взагалі така ситуація… - задумалась, чи говорити, але ж зізналася. – Ми з портретом магічно поєднані. Так, я можу слідкувати через нього за тим, що відбувається в будинку. А ще там такий сюрприз цікавий. Коли я помру… Якщо я помру, то портрет сам знищиться також, але розповсюдиться велика кількість отрути. Всі, хто перебуватиме в будинку, загинуть.

Тамі уявила, як живуть вони з Ясеном довго і щасливо з купою малих діточок, і раптом десь в потойбічному Лісі помирає Арахнія.

- Не хвилюйся, Тамі, зніму я свій портрет, повішу в покоях Деріуса.

Тамі поглянула так зацікавлено на оповідачку, бо ж здогадалася ще на балу, що щось між ними спалахнуло. 

- Деріус пообіцяв мені заступництво та захист, якщо я йому допоможу знищити Павела й довідаюся хто зрадник. Зрозуміло, що брат не міг провернути все це сам. А ще Деріус пообіцяв мені, що жінкою, яка буде поруч з ним, буду я! Звісно, магічно зцілила його ти, але ж голову ворога привезу я. Хоча, знаєш, мені цей статус неофіційної королеви якось не дуже подобається. Треба розірвати ці кляті шлюбні обітниці! Хочу бути офіційною і повноправною королевою!

Добре, що про розмову в королівській бібліотеці чарівні вершниці не знали, бо, певно, був би грандіозний скандал.

- А чому ти раніше не спробувала знищити Павела, допомогла б Деріусу?

- По-перше, батько був живий, а двох я їх точно не здолала б. По-друге, магічний потенціал накопичувати треба було, підготуватися заздалегідь, – говорила наче переконливо, але Тамі здалося, що вона лукавить. Хоч і була Арахнія, безперечно, неперевершеною акторкою.

Можливо, вона й мала якісь сподівання стати королевою поруч з Ясеном, але чому ж передумала? Тамі про це не наважилась спитати, натомість спитала про інше:

- З конем пастку теж влаштував Павел?

- Так, Павел, - і глянула так на Тамі немов виправдовувалась:

- Я про це не знала, правду кажу. У Павела є такі ж здібності, як і в Деріуса – ментальний вплив на тварин. Він постійно вдосконалював ці свої навики. Зграю вовків вдалося підкорити, а потім і коня. Коли я дізналася про це, чутки ж у нас ширяться швидко, я відразу зрозуміла чиїх це рук справа. У «Веселих пляцках» лише й розмови було про цей напад дивний та твій неймовірний дар. Він міг довести тварину до божевілля, – а подумавши, додала: