Глава 14

Коли Тамі опритомніла, то перше, що побачила, було стурбоване обличчя Ясена.

- Матінко-Природо, ти отямилася! Тамі, я ледь з розуму не зійшов. Як ти?

- Голова трохи болить, - підвелась і радісно помітила, що вона вдома, в кімнаті Ясена.

- Ох Тамі, як ти мене налякала! – заметушився відразу, склянку води їй дав. Збив подушки на ліжку, щоб їй зручніше було сидіти.

- Я довго спала?

- Два дні, Тамі! Два дні я від тебе не відходив ні на хвилину. Приходила Пола, дивилась, сказала не чіпати тебе, що ти просто виснажена, - турботливий такий сів поруч на ліжку, подав чашку з якимось занадто пахучим зіллям.

- Ось, Пола тобі приготувала, зміцнювальний напій.

- А як Деріус? – спитала, що найбільше цікавило.

- Це неймовірно, Тамі! – вражений Ясен просто не міг стримати захоплення.

- Він повністю відновив свій магічний потенціал. Уявляєш? Ти володієш винятковими здібностями, бо такого певно ніколи й не було в потойбічному Лісі, щоб ось так ось швидко й цілковито зцілити магічну сутність іншого. Він довго хворів, ніхто не міг зрозуміти, що з ним таке. А ти…Ти просто неперевершена, незрівнянна…Навіть і не вірю, що моя… - коли оце так він говорив, Тамі мліла. Тіло кожною клітинкою озивалося на ці такі щирі, такі приємні її серцю слова.

- Кохаю тебе до нестями, - прошепотів, зариваючись у її волосся.

І знову цілував так нестримно й шалено. І всі ці дні провели вони  у якомусь п’янкому, солодкому божевіллі, любивши, насолоджуючись одне одним несамовито. Ох, зрозуміла Тамі, що найкращий спосіб відновлення -  безперервно проводити час в ліжку з коханим.

Але в потойбічному світі існували не лише вони вдвох. Щоденно король Деріус присилав гонців, дізнатися як Тамі себе почуває і це помітно непокоїло Ясена.

Ще й наступного дня завітала Пола з торбиною, наповненою чим тільки хочеш: і зілля, і мазі, і різні настоянки. А потім і Драга навідалася. Теж подругу захотіла побачити, бо різне в лісі говорили. Так і сиділи, чаювали вони втрьох на улюбленій затишній терасі. Бо Ясен їм частування приготував і пішов собі, щоб дівчата пліткували спокійно. Ох, ідеальний він все ж таки був чоловік!

Розмовляли звісно ж про магічні здібності Тамі.

- Оце так взяла й повністю відновила його магію? – не могла повірити Драга. – Подивись і на мене, можливо, й зі мною щось не те.

- Драго, серденько, Тамі ще  слабка напевно, - втрутилася Пола, дмухаючи на гарячий чай.

- Та ні, я можу спробувати, - заперечила Тамі, бо  й самій було цікаво як користуватися своїм новим даром.

Розслабилася, вдихнула глибоко, потім зібралась, сконцентрувалась, розплющила очі й побачила ауру навколо Драги: яскраво зелену, насичену, але без якихось темних домішок чи згустків.

- Дай мені свої руки, - промовила до Драги, бо вже й теплом пашіли долоні. Взяла кволі рученята Драги в свої, і подивилась у розширені від подиву очі дріади.

- Тамі, - прошепотіла вона, - я відчуваю, як ти наповнюєш мене енергією.

Але за хвилину, відчувши слабість і легкий головний біль, Тамі відхилилась, підвелася, пройшлася терасою, подихала. Гості її очікувально спостерігали.

- Драго, я бачила твою ауру, вона дуже сильна, яскрава. Я думаю, що все з тобою добре. Поло, можливо, й твою магію перевірити?

- Ох, ні, серденько, - відповіла Пола, - не напружуйся вже. Тобі відпочивати треба.

Але Тамі вже охопила цікавість, підійшла, сіла поряд. І знову повторила всі ті самі дії. І раптом побачила, що Пола вся обвита сірим туманом, з чорними згустками, кривими темними лініями.

- Поло, - сказала стурбовано, - з тобою щось не те, твою магічну сутність треба підлікувати.

- Не сьогодні, дівчинко, якось підлікуємося, - й махнула рукою Пола та якось так незграбно, що чашка чаю, яку не випила, перекинулася прямо на Тамі.

Не окріп був, сильно не обпекло, але ж шкіра на руці трохи почервоніла. Підскочила Драга, прибирати почала швидко, обпечену руку терти серветкою.

- Пробач, серденько, я така незграбна, - забідкалася жінка. А Драга мовила:

- Тамі, може спробуєш полікувати себе, використавши свій дар?  

Але чудова ідея в життя не втілилася, бо в Тамі нічого не вийшло. Як не зосереджувалася, як не намагалась, ніякі відчуття в ній не прокинулися.

- Я зрозуміла, - вигукнула Пола, - твій дар діє лише на магічні ушкодження.

А потім наполохано прошепотіла:

- Але ж ти така вразлива, дівчинко, будь-хто може тобі нашкодити. Ти ж будеш ласим шматком для кожного…

- Ніхто їй не нашкодить, поки вона в нашому домі й під моїм захистом, - тут і коханий захисник з’явився на терасі.

Але настрій вже не для чаювання був. Поки Пола своєю маззю лікувальною руку мазала, Драга прибирала, а потому й розійшлися: Пола до своєї хатини, Драга до Клима.

А в Ясена теж справи з’явились, бо отримав він звістку від брата, що той хоче бачити його негайно. І з недобрим передчуттям Ясен відправився в королівський замок.