Глава 11

Вона, звісно, була в чорному. Пишна, немов хмарина, чорна сукня, розшита срібними нитками,  разюче виділяла її серед інших гостей.  І зачіска знову ж хитромудра така, висока, уквітчана чи то орхідеями, чи то іншими білосніжними квітами. Й поглядом гордовитим, зверхнім окинула натовп. Одним словом, королева!

Стрімко так, впевнено підійшла до них, сама й першою привіталась:

- Ваша Величносте, неймовірна честь для мене бути присутньою на цьому святі. Ваш замок, до речі, мені сподобався: дивовижний, примарний такий, похмурий, якраз у моєму стилі, – засміялась так кокетливо, не зводячи очей з короля.

- Ох, люба Арахніє…- якось розгубився король. – Ми також…Хм..Раді вашій присутності…І ось хочу представити… - але представити він нікого не встиг, бо й сама Арахнія прийшла йому на поміч.

- Ой, а ми вже знайомі з Тамі. Щиро кажучи, вона викликала в мене симпатію, така приємна, мила дівчина, – говорила так, наче й Тамі поруч не було, а ельфійки ошелешено слухали далі:

- Я взагалі за них дуже рада, шановний Деріусе. У наших відносинах з Ясеном відразу все було зрозуміло, що кожен живе своїм життям. І якщо він щасливий, то нехай так і буде.

- Ви мудра жінка, - зауважив Деріус. – Я це ще на вашому весіллі зрозумів.

- Ох, наше весілля – це найнудніша подія в моєму житті. Тамі, дорогенька, не хочеш послухати історію про наше весілля? – Тамі, зрозуміло, що не хотіла, але питання, певно, було риторичним.

- Шлюбні обітниці вимовляються під Священним Деревом Життя, і уявляєш Матінка-Природа з першого разу нас не благословила, довелося їх тричі читати, аж поки на наших пальцях не з’явились магічні обручки.

Магічну обручку на підмізинному пальці Ясена Тамі бачила, але нічого не казала, бо знала ж на що йшла. Та й взагалі, якась абсурдність була в усій цій ситуації, і ця світська бесіда, що віяла фарсом,  вже почала дратувати дівчину. Але король також поринув у спогади:

- Для мене такою неочікуваною була пропозиція вашого брата й батька, люба Арахніє. Я думав, вони прагнуть знищити нас з Ясеном, але ж ні, запропонували закопати сокиру війни.

- Хоча Павел все одно продовжував вчиняти безчинства, - скептично промовив Ясен.

- Так, він ще той негідник, – насупився Деріус, але за секунду дзвінко розсміявся. – Та його палкі обійми я ніколи не забуду.

- Ох, Тамі, золотко, - причепилась, мов реп’ях, Арахнія, - уявляєш, навіть у нас з Ясеном поцілунків та обіймів не було, а Павел до Деріуса обійматися поліз.

- Навіщо ж було одружуватись, якщо не було між вами кохання? - озвалася вперше, напевно, за цей вечір, бідолашна дівчина.

Арахнія подивилась так уважно на Тамі, обдумуючи, потім серйозно, без натяку на веселощі, мовила:

- Бо життя, дівчинко, - це шахова дошка. Ти щоразу маєш прораховувати ситуацію, обирати варіанти дій, ослабити свого супротивника так, щоб зрештою опинитись у найвигідніших позиціях! Я ніколи не керуюся  імпульсивними рішеннями, лише холодним розрахунком, і цю партію я виграю. Кохання - це найбезглуздіша річ, якою можна виправдовувати свої вчинки. Бо кохання не існує, – якимось цинічним нахабством віяло від цієї промови, але король її підтримав:

- Ох, Арахніє, цілковито з вами згоден. Я  теж не вірю в кохання, лише у відданість своїм інтересам. Я всі дії роблю тільки для блага свого королівства.

І поглянув так на неї зацікавлено, а вона й взагалі неочікувану непристойність вчинила! Помахала пальчиком королю, щоб той нахилився до неї, обійняла за шию, і  щось почала шепотіти на вухо.

- Кхм, кхм, - кахикнув зовсім спантеличений король. – Що ж час вже й танці розпочинати. Ви танцюйте поки, а я покажу вельмишановній Арахнії замок. Він же сподобався вам, чи не так? Можливо, розпочнемо з моїх покоїв? Звідти відкривається фантастичний краєвид на місто.

- З превеликим задоволенням, Ваше Величносте, - звабливо посміхнулась Арахнія. І Тамі була впевнена, що та фліртує з королем.

- Деріусе, можливо, не варто залишатися з нею наодинці? Може  тобі потрібна охорона чи супровід, - недоречно так встряв у розмову Ясен. 

- Ясене, не потрібно мені вказувати, що робити! Тим паче, супроводжувати мене на прогулянці з прекрасною дамою. І,  розпочинайте вже бал нарешті, але без нас.

- Власне, я теж збирався Тамі оранжерею показати, тож і ми підемо.

І, ввічливо попрощавшись, немов так і треба, розбрелися брати зі своїми дамами в різні сторони, хто куди. А мелодійні флейти та веселі скрипки відлунювали звеселяючою ритмічною музикою у високих стінах замку.