Глава 10

Наступні декілька днів проминули швидко, як в тумані. Бо Тамі не помилилась і бал дійсно мав відбутися через два дні, наприкінці тижня святкувань та возвеличення Матінки-Природи. Ясен постійно зникав у замку. Він і намагався відмовити брата від балу, але Деріус, немовби в передчутті близької смерті, навпаки, дав розпорядження зробити цьогорічне свято найгучнішим та найпомпезнішим.  

Тамі гуляла лісом, допомагала Полі. На щастя, ніяких неприємностей з нею не траплялося. Чи то артефакт захищав, чи то, можливо, дійсно була прикра випадковість.

Але ж важливий день наближався, а йти на бал ой як не хотілося.

Колись, в минулому житті Тамара Скляренко просто обожнювала стильний дизайнерський одяг. Взуття на високих підборах, брендові сумки – це все було незмінним атрибутом корпоративів і різних офіційних заходів. Така вже в неї професія була. Працюючи в міжнародній компанії, Тамара завжди мала виглядати елегантно, ефектно, дорого.

Однак збираючись на королівський бал, Тамі обрала просту, невигадливу лляну сукню, яка вдало окреслювала її струнке тіло й дуже гармонійно поєднувалась з образом її супутника. Адже Ясен на бал зібрався йти також у світлій лляній сорочці. Заплела своє золотаве волосся у просту косу й були вони вдвох неначе втілення простоти й довершеності самої природи. 

Але ж, як і в природі часом лютують буревії, так і в душі у дівчини вирували пристрасті. Ні, під’їжджаючи до замку, Тамі не відчувала страху перед суперницею, швидше збентеження, якісь докори сумління, наче вкрала щось чуже, а також злісні ревнощі: навіщо прив’язувати чоловіка до себе, коли він тобі байдужий! Хоча Тамі й розуміла, що прикипіла всім серцем до нього остаточно, зв’язалися начебто незримою ниткою, і не зможе вже жити без нього. Впевнена була, що Ясен не дасть її скривдити, щоб там не трапилось. Може й дотримається обіцянки Арахнія, не влаштовуватиме скандал. Ну, якось воно буде. З такими невеселими думками, в багряному надвечір’ї,  сидячи в теплих обіймах свого коханого верхи на коні, наближалась дівчина до свого першого в житті королівського балу.   

Королівський замок вражав своєю ідеальною досконалістю архітектурних форм. Стояв на узвишші величним наглядачем, нависаючи над містом. Високі круглі вежі  в готичному стилі гострими стрілами дивились у небо. І, здавався він темним і похмурим, не зважаючи на пишність оздоблення з нагоди святкування, на розмаїття квітів, прикрас і запалених вогнів.

Крокуючи довгими, нескінченними коридорами замку, Ясен все не відпускав її руку:

- Навіть на хвилину тебе саму не залишу. Не хвилюйся, ніхто не посміє образити тебе. Зараз з братом привітаємося, недовго побудемо й додому. Я сам ці дійства не дуже люблю: танці, частування. Краще згодом покажу тобі оранжерею. Вона дивовижна, там рідкісні птахи, екзотичні дерева, наче тропічний сад.

Але екзотикою для Тамі було те, що вона побачила в танцювальній залі. Наче й казав Ясен, що магічні запрошення отримали найближчі до короля його піддані, але коли дівчина зайшла до зали, яскравим спалахом вдарила різнобарвність численних суконь, костюмів, або й взагалі оголеність різноманітних, незвичайних істот.

Тамі здавалося, що вона потрапила в якийсь чудернацький, химерний сон, тому й переважно відмовчувалась. Чи то підходили до них німфи в повністю прозорих сукнях: «Ясене, це твоя дівчина? Яка красива!» Чи невисокі, нахабні гноми: «Ясене, ми  чули й дружина твоя буде? Очікувати скандалу?» Чи велетенський, повністю зелений патлатий водяник: «Ясене, стосовно того випадку, я розпитав у дочок моїх. Ніхто з них не посмів би такого зробити. Це не вони, запевняю тебе». А Ясен всім відповідав на ходу, демонстрував, що дівчина дійсно його, обіймаючи, не випускав зі своєї руки її долоньку й цілеспрямовано йшов  до брата.

Король Деріус величаво стояв біля гігантських вікон, оточений гостровухими ельфійками, які весело сміялись і щось захоплено, перебиваючи одна одну, йому розповідали. Високий, стрункий, в ошатному одязі - зовсім був несхожий на чоловіка, який невдовзі помре. Він задумливо дивився на охоплене вечірнім багрянцем місто, що лежало біля підніжжя його замку, й відірвався від цього чарівного видовища, лише коли Ясен і Тамі до нього підійшли.

- О, брате, твоя супутниця сьогодні прекрасна, як і в першу нашу зустріч, – і подарував таку, не зовсім щиру, фальшиву усмішку й щось було в його погляді неприємне, якесь осудження чи нерозуміння.

- Тамі, я одразу відчув, що ти особлива дівчина. І навіть якби ти досі мешкала в Поли, я все одно прислав би запрошення такій надзвичайно вродливій дівчині, – слова солодкі говорив, а поглядом наче різав.

- Так, брате, Тамі – неймовірна й ми віднині та назавжди будемо разом.

- Головне, щоб це не дало Павелу приводу для загострення наших відносин, – не стримався, різко сказав Деріус.

- Вони в нас і так були не дуже добрі, - не змовчав брату Ясен.

- А ось і твоя дружина завітала.

І готувалася Тамі, знала, що так буде, але ж від цих слів Деріуса, серденько знову затріпотіло.

А всі в оточенні короля озирнулися, щоб розгледіти дружину Ясена.