Глава 9

 - Не хвилюйся, вона нічого тобі не зможе заподіяти! Я буду поряд, - тримаючи кохану в обіймах, сказав Ясен. А потім знову почав голубити.

Ніжно так, лагідно покусував її шию, схопивши руки, цілував долоні. І знову мліла Тамі від збудливих дотиків, від його гарячих пестощів. Хіба ж тут будеш думати про суперницю, законну дружину?

Так і не поснідали. Схопив на руки хвацько тендітну дівчину й поніс знову до своєї кімнати.

Але вже згодом, лежачи на його могутньому торсі, погладжуючи його підтягнуте й таке досконале тіло, Тамі зауважила:

- Знаєш, мені здалося, що їй байдуже, чи є в тебе хтось, чи немає.

 - Я теж помітив, - погодився Ясен. – І взагалі, якби вона щось відчувала до мене, то не зникла б ось так. Не жила б бозна-де, намагалася б якось розвивати стосунки між нами.    

 - Можливо, в неї просто непереборне бажання стати королевою, холодний розрахунок, - Ясен на мить задумався, потім заперечив:

- Ні, не сходиться. Деріус почав хворіти вже після нашого одруження. Не пам’ятаю, місяць пройшов, здається. Якась дивна хвороба, наче щось повільно з’їдає зсередини його магію. В ньому й магічної енергії вже майже не залишилось, – посмутнів відразу так, насупив брови.

- Розумієш, кохана, ми дуже близькі з братом. У нас навіть однакові магічні здібності. Але він був значно сильнішим.

- Деріус також може обертатись у вовка?

- Раніше міг, тепер вже ні. Його вовк навіть потужніший був, більший. І ментально він міг наказувати будь-якій тварині в потойбічному Лісі. Уявляєш, які це корисні здібності. Я завжди радів, що ми з ним не ділимо владу, не змагаємось, хто сильніший, ми ніби на одній хвилі завжди, разом як міцна скеля. Між нами навіть ніколи й суперечок не було. Я дуже люблю брата, Тамі. Його хвороба – це великий біль для мене. Тому повинен і тепер залишити тебе, кохана, хоч якби не хотів увесь день провести з тобою в ліжку, – і знову обійняв так міцно. – Мушу навідатися в замок.

А Тамі вирішила відвідати Полу, завбачливо одягнувши захисний артефакт.

Йдучи лісовою стежкою, дівчина вперше після свого потрапляння відчувала якесь спустошення. Чи то візит Арахнії так вплинув, чи то був спад після емоційного сплеску. Невизначеність її становища сіяла якусь абсолютну порожнечу в душі. Так і уявляла себе в королівському замку на пташиних правах разом з гордовитою Арахнією поруч. Ну, а якщо навіть і в будинку Ясена житиме, все одно несолодко. Чекати його днями, поки він вирішуватиме свої королівські справи. А можливі діти, то ж взагалі загроза для Арахнії.

Тамі звернула зі стежки, підійшла до височезної сосни, легенько обома руками погладила стовбур, і тихо прошепотіла: «Матінко-Природо, Лісе потойбічний, допоможіть мені, захистіть від всякої біди. Нехай я буду щаслива й сильна в моєму новому житті. Подаруйте мені могутню магічну силу».  Але потойбічний Ліс мовчав. Ніяких змін у собі вона не відчувала.

Раптом на стовбурі проявились великі сині, глибокі мов озера, очі. Тамі злякалась, відсахнулась, та почула позаду пискливий голос Драги:

- Климе, не лякай Тамі! Годі ховатися, виходь!

З дерева виокремилась і відійшла невисока чоловіча постать. Милий, симпатичний білявий хлопець з відкритим чолом зацікавлено роздивлявся Тамі.     

-  Це Клим, мій хлопець, - представила Драга. І як зазвичай, почала сипати питаннями:

- А ти куди йдеш? А можна з тобою? – так і ув’язалися за Тамі: Драга зовсім поруч, схопивши за руку, заглядаючи у задумливе лице своєї супутниці,  Клим трохи на відстані йшов за ними.

- Ми тобі набридати не будемо. Клим взагалі мовчить, я заборонила йому розмовляти. Бо в стосунках хтось один має бути говірким, а інший мовчазним. Ти згодна?

- Ну взагалі-то...

- Слухай Тамі, я вчора ввечері заходила в гості, а Пола сказала тебе Ясен забрав. Ти вже з Ясеном живеш? Я, знаєш, його дуже поважаю. Він навіть мій герой. Якби не він, то…Ой, Тамі, це такий жах був.  Цей мерзотник павук, схопив мене! Навіть не стримався, не потягнув у свої печери, ну там, де у них все відбувається…А відразу й прив’язав мене до дерева своєю міцнющою павутиною...

Тамі почала слухати уважніше, але Драга враз замовкла й втупилась немигаючим поглядом кудись в далечінь.

- Але я все забула…Ліс лікує…

- Це ти була тією дівчиною, яку врятував Ясен? – здогадалась Тамі.

- Так, в тому житті мене не врятували, а в цьому врятували. Уявляєш?

Тамі зупинилась раптово, подивилась занепокоєно на худесеньку, тендітну дівчину.

- З тобою щось жахливе трапилось в минулому житті?

- Так, мене зґвалтували, тому ж я й топитись хотіла. Двоє…Це було так страшно й боляче, Тамі…Але я все забула… я вже зцілилась. У мене немає подруг, бо дівчата бояться чомусь, що я божевільна. Але я нормальна, Пола мене вилікувала. Ти мені віриш, Тамі?

І подивилась Драга так очікувально, мрійливо, ніби відповідь ця була найважливішою в її житті.

А Тамі на мить здалося, ніби й дійсно вона трохи того, не в собі. Але обійняла міцно, погладила по голові, так приязно відповіла бідолашній: