Глава 8

- Агов, дівчино, поклич-но Ясена, скажи дружина приїхала, хай вже знімає цей свій магічний замок!

Тамі розгублено встала, не знаючи, що робити. Чи то бігти кликати, мов якась служниця, чи щось уїдливе сказати.

Але, на щастя, вийшов Ясен.

- Арахніє, що ти тут робиш? Ми гостей не чекаємо, - так привітно зустрів дружину чоловік.

- В мене термінова справа, відчиняй! Не кричати ж мені тут на весь ліс.

Ясен зітхнув, але уявно клацнув пальцями й хвіртка відчинилась.

Арахнія велично зайшла на терасу, граційно сіла на диванчик, на якому хвилину тому сиділа Тамі, й уважно подивилась на розгублену, зніяковілу, трохи злякану дівчину.  Була вона вся, мов кішка, а не павучиха. Розгладила витонченими довгими пальцями невидимі складки на своїй елегантній чорній сукні, й перевела погляд на Ясена. А він підійшов ближче до Тамі, взяв за руку й міцно пригорнув до себе, ніби захищаючи навіть від намірів непроханої гості. 

- Ой, як мило, у вас тут кохання-зітхання.

- Що тобі треба? Швидше до справи! – грізно так сказав, трохи зі злістю.

- Що, навіть і чаю не запропонуєте? – чи то грала, чи дійсно дивувалась, чому їй не раді чорнява красуня.

- Ні, так ні! – подумавши, додала:

- Мені потрібне магічне запрошення на королівський бал. Магічний захист замку досі ще сильний? Як мені відомо, так просто туди не потрапити.

- Нащо тобі туди, Арахніє?

- Маю деякі справи, які тебе не стосуються. Я ж не питаю, як ти живеш, – і виразно так глянула на Тамі.

- Затям, якщо ти щось замислила…Ми з Тамі також будемо на балу. Якщо ти їй хоч слово криве скажеш, хоч погляд не такий кинеш! – почав погрожувати Ясен.

- Запевняю тебе, скандалу не буде, – постукуючи пальцями по столу, подумавши, додала:

- Мені треба поговорити з Деріусом.

- Арахніє, якщо ти якось йому зашкодиш, начувайся!

- Послухай, ну як можна зашкодити тому, хто невдовзі й так помре!

Помітивши трохи здивований вираз обличчя Тамі, звернулась до неї:

 - А ти не знаєш, кралечко? Король Деріус з дня на день помре. Наш Ясен, найімовірніше, буде новим королем.

Так вже склалося, що вчора, обговорюючи все на світі, тему хвороби короля вони чомусь уникнули. Арахнія ж якось змінилась вся, стала мов лід, холодна, владна, жорстка.

-  Я також тебе хочу попередити, Ясене. Якщо ти надумаєш мене позбутися, ну раптом захочеш бачити поруч із собою іншу королеву. В такому випадку маю неприємний сюрприз: щойно я загину, помреш і ти, і всі, хто дорогий тобі, – й кинула такий сталевий погляд на Тамі:

 - Навіть не розраховуй зайняти моє місце!

Але Ясен захищав кохану, мов скеля, зараз же й відказав:

- Взагалі-то я думав, це ти хочеш Тамі заподіяти шкоду. Хтось намагався втопити її. І я підозрюю, що це може бути твоїх рук справа!

Арахнія наче щиро здивувалась:

 - Що ж ти на мене, всіх собак вішаєш, Ясене. Я не такий монстр, як всі вважають. Я навіть не знала, що в тебе коханка з’явилась!

«Так, звісно, й припхалася сюди випадково з самісінького ранку», - подумала Тамі.

Арахнія ж ефектно так піднялася, пройшлася по терасі, зазирнувши у прочинені двері:

- О, портрет мій висить ще. Прикрашає інтер’єр, чи не так?

-  Хотів зняти, але ти, напевно, магічною павутиною його приклеїла, - роздратовано зауважив Ясен.

 - Так, любчику, мій новий винахід. Магічна, надміцна павутина. Не намагайтесь навіть, не знімете. Нехай висить, нагадує всім, хто тут законна дружина. Ну, піду я. Бувайте! – а наостанок додала:

-  Запрошення не забудь мені прислати. Я зупинилася в гостинному дворі «Веселі пляцки».

І феєрично так, грюкнувши хвірткою, покинула їх. 

А Тамі намагалась згадати, що говорив про королівський бал король Деріус в день їхньої зустрічі. Й, порахувавши дні, зрозуміла, що бал ось-ось має відбутися.