Глава 5

А ранок, як то кажуть, покаже, що вечір не скаже. Наступного ранку, споглядаючи казковий світанок, Тамі насолоджувалась запашною кавою, сидячи на ґанку, та обдумувала переваги свого нинішнього життя. «Навіть кава тут неймовірно смачна», - лагідно посміхнулась сама собі дівчина.

Енергійний живчик Пола вже розпалила вогнище, поставила на нього казан і щось зосереджено намішувала туди. Сидіти без діла, на шиї в жінки, Тамі не збиралась. Остаточно вирішила щойно проявляться магічні здібності шукатиме собі якусь роботу, десь облаштується. Головне - якомога далі від королівського брата.

- Тамі, серденько моє, ти ж трохи знаєшся на травах? Можна тебе попросити деякі зібрати. Я тобі все детально розповім. Буде ось тобі перше завдання.

Дівчина з радістю погодилася,  й самій хотілося погуляти ранковим лісом. Отримавши детальний інструктаж, куди йти та що збирати, Тамі з кошиком попрямувала у лісову гущавину.

М’яко ступаючи по усіяній вранішньою росою траві, дівчина жалкувала лише про те, що не має з собою смартфона. «Була б зіркою інстаграму», - посміхалася сама собі, здається, безперервно.

Навіщо травниці квіти стрілиці звичайної, що росте біля озера, Тамі не знала. Але й знання її з ботаніки, були поверхневими; так, що бабуся знала, те й розказала.

Підійшовши до озера, почула плескіт води. «Певно, хтось купається», сховалась швидко за розлогу вербу. «Може Павел чи ще якийсь незнайомець».

Але із води вийшов повністю оголений знайомець, що вже декілька днів повсякчас володів думками дівчини. Тамі й хотіла гукнути, чи вийти із своєї схованки, але зачарована ідеальним досконалим тілом, яке осяювалося сонячним промінням, просто споглядала цю м’язисту й широкоплечу постать.

- Тамі, я тебе відчуваю, виходь! – наче обухом по голові, пролунало.

Засоромлена дівчина вийшла, Ясен так оголоненим і підійшов, остаточно збентеживши дівчину. Неначе кинули бідне серденько в полум’яний жар. Але кращий захист – це напад.

 - Слухай, ти що мене переслідуєш! – з викликом заявила дівчина.

 - Взагалі-то, це ти прийшла до озера, коли я купався.

 - Якісь дивні збіги, тобі не здається? - гострий розум Тамі завжди міг швидко будувати логічні зв’язки й послідовності.

 - Ти вчора домовився з Полою, так? Щоб вона мене сюди відправила з самісінького ранку. І на площі, біля крамниці ти опинився невипадково!

Ясен розсміявся.

- Ну, Полу на ярмарку я зустрів дійсно випадково. Вона розповіла, де можна тебе знайти. А взагалі, знаєш, мій звір також може тонко вловлювати запахи.

- Ти обіцяв показати свого звіра, до речі, – нагадала Тамі, але погляд чомусь вперто не хотів дивитися в очі чоловіка, натомість ковзав по спокусливому тілу.

 - А ти погуляєш зі мною лісом? - спитав так, інтригуючи.

Цікавість, звісно, переборола. Тамі кивнула.

- Заплющ очі на хвилину!

А через хвилину вражена дівчина побачила величезного, неймовірної краси сріблястого вовка. Тварина була настільки красивою, наче з картини, ну як і її господар, зрозуміло. Вовк підійшов до дівчини, втиснувся мордою в її долоню. Тамі погладила його, присіла поряд і з захопленням погладжувала м’яку сріблясту шерсть. «Неймовірно, вражаюче», - захоплено шепотіла. А за хвилину знову сиділа біля оголеного чоловіка, та якось надто близько він опинився. Так ніжно, спокусливо дивився в її смарагдові очі та на її пухкенькі губи. Але ж звідки було знати спокуснику, що Тамі залізно все для себе вирішила. І не зважаючи на шалений стукіт серця і абсолютно непристойні думки, різко піднялась і впевнено промовила:

- Слухай, може ти одягнешся, якось некомфортно я себе почуваю.

 - А, можливо, ти роздягнешся і покупаємось разом?

 - Ясене, я зараз піду й прогулянки ніякої не буде, – сказала, як відрізала.

 - Гаразд, одягаюсь, - примирливо посміхнувся Ясен.

Тамара Скляренко за свої 37 років в стриптиз-клубах була лише двічі. Але навіть і не підозрювала, що набагато еротичнішим і спокусливішим виглядає чоловік, який одягається, а не той, який роздягається. І так йому личив його простий одяг. І посмішка його була така ясна та приємна. Не закохатися в такого чоловіка було просто неможливо.

Коли вже нарешті вони пішли гуляти й напруженість трохи спала, розмовляючи на різні теми, Тамі не змогла втриматись і нагадала:

- Ти обіцяв про дружину розповісти.

 - Я казав тобі про своє вміння розуміти тварин, не магічних істот, а звичайних тварин, птахів. Але одного разу трапилась зі мною незрозуміла ситуація. На мене напали вовки. Уявляєш? Вони були чи то під якимось магічним впливом, чи скажені якісь. Незрозуміло, але їх було доволі багато, Тамі. Я рідко зазнаю поразки в боях, але той бій я програв. Вони шматували моє тіло, виривали кусками м’язи, дробили кістки і я розумів, що мені вже ніяк не вдасться відновитися. Коли я отямився в незнайомій печері, то подумав, що дівчина поряд мені ввижається. Але вона так хвацько й по-діловому все провернула,  запропонувала угоду: або вона мене переховує, лікує і я виконаю її прохання, або вона кличе брата й батька, та, найімовірніше, мене чекає смерть. У нас з братом давно вже не склалося з Павелом та його сім’єю. Деріус намагався повпливати на них, уникнути цих безглуздих вбивств.  Це страшна сімейка, що батько був, що син. Батько їхній наче загинув нещодавно, та байдуже до нього… Годинами напівжива жертва могла висіти в їхній сталевій павутині, а вони знущалися. Це жахлива картина Тамі, не так давно  я ледь встиг врятувати ще одну дівчину від Павела, але вона вже була понівечена. Добре, що Пола допомогла їй і вона змогла відновити і своє здоров’я, і свій психічний стан…Розумієш, в ті хвилини, мені дуже хотілося жити. Я не розумів її мотивів, мені було байдуже, але я знав, що Арахнія - єдиний мій порятунок. До того ж вона одразу сказала, що кожен житиме своїм життям. Але, сподіватиметься на моє заступництво й допомогу, якщо потребуватиме їх. За всі ці роки вона дійсно не надокучала мені. Єдиний раз заїхала в гості, залишила подарунок, – Ясен невесело так усміхнувся. Помовчавши, продовжив: