Глава 2

Потойбічний ліс зачаровував Тамі. Яскраві, насичені барви, сотні відтінків зеленого милували око. Дівчина навіть не задумувалася про абсурдність і нереальність цієї ситуації. Її вражала неймовірна краса природи. Тихий шелест трави, дерев. Цей казковий фантастичний ліс ніби шепотів їй щось, але в той час начебто підбадьорливо мовчав. Вони йшли повільно й неквапливо, аж поки заспокійливу тишу не перервав Симаргл.

- Тобі пощастило, дівчинко, сьогодні в нас королівський турнір, полювання, частування…Зустрінешся з Його Величністю, так би мовити, в неофіційних обставинах.

- І що буде потім? Де я житиму, чим займатимусь?

- Не знаю, Тамі. Це вже на розсуд Його Величності, короля Деріуса. Але, як правило, підселяють до когось, поки не адаптуєшся, потім чекаєш на прояв магічних здібностей і вже далі обираєш, чим хочеш займатись і як можеш бути корисною нашому королівству. Але, в будь-якому випадку, життя твоє буде кращим, ніж у твоєму світі. Хвороби, поранення, якщо й з’являються, то швидко лікуються магією.

- Всі хвороби?

- Ну… майже всі, - якось знітився Симаргл. Помовчавши, продовжив:

- З королем поводься спокійно, виважено. Він у нас трохи зверхній та гордовитий, але таким і має бути правитель.

Тамі скептично оглянула свій одяг: завелику футболку, рвані за останньою модою джинси,  запилені, колись білі сліпони.

- Якийсь вигляд у мене не зовсім прийнятний.

- Ой, не хвилюйся, там взагалі ельфійки напівоголені ходять, і нічого. Думаю, одягом, їжею, житлом тебе обов’язково забезпечать.

Вони ще деякий час йшли, розмовляючи про все, що цікавило випадкову потраплянку в її новому світі, аж поки серед розлогих дерев не побачили залиту сонцем величезну відкриту поляну. Тамі відчула легке хвилювання, але й остаточно переконалась, що це не сон чи гра її уяви. Бо картина, що відкрилась їй, була абсолютно реальною.

Величезні намети стояли понад лісом, а посередині були встановлені різні знаряддя, зони для змагань. «Наче в Середньовіччя потрапила», - подумки вже вкотре здивувалась дівчина. Облаштована в центрі арена певно була призначена для поєдинків. А навколо арени юрмилася купа глядачів. «Неофіційні обставини», хмикнула Тамі.

Симаргл із Тамі пробирались крізь натовп чи то людей, чи магічних істот. Вона особливо й не роздивлялась їх усіх, гостровухих, зі звірячими мордами, деякі мали цілком нормальний, людський вигляд. Поглядом затрималась лише на кремезному, статному чоловікові, що стояв в центрі арени й влучно стріляв з лука. Всі випущені ним стріли досягали цілей. І схвальні викрики юрби підтверджували це.

- О, Ясен у всіх змаганнях бере участь, такого вправного воїна ще пошукати треба, завжди перемагає. Ну, майже завжди, - зауважив знавець Симаргл і поспішно махнув рукою на найбільший та найошатніший з усіх намет. – Там певно король, ходімо!

Король Деріус стояв з келихом, величаво споглядаючи дійство. Навколо нього весело сміялись дами. Вони дійсно були одягнені хто в чому. Переважали навіть штани, довгі блузки. Сам король також був не в помпезному вбранні, чорна сорочка, шкіряні штани. Він був неймовірно вродливим чоловіком, вольове підборіддя, правильні риси обличчя. Темне волосся в хаотичному, легкому безладі спадало на плечі. Але якоюсь прохолодою віяло від тої краси. Єдине, що вразило Тамі, його дивовижні темно-карі очі з зеленуватим відтінком, які з цікавістю споглядали прибульців щойно вони підійшли.    

- Ваша Величносте, дозвольте представити, нова мешканка потойбічного Лісу. Тамі, прибула сьогодні, всі умови виконані.

Деріус  примруживши очі, пильно оглядав дівчину.

- Що ж вітаємо в потойбічному світі. Сподіваюсь, ти освоїшся, знайдеш собі гідне заняття і будеш щасливою жителькою нашого Лісу.

- Дякую, Ваша Величносте, я теж на це сподіваюся, - трошки захриплим голосом промовила Тамі. Вже всі з оточення короля дивились на дівчину, така надмірна увага якось зовсім її збентежила.

 - Залишайся з нами, подивишся турнір, змагання.

 - Вибачте за мою зухвалість, але я можу відмовитись? Надто втомилась і забагато емоцій.

Симаргл одразу прийшов на допомогу:

 - Дозвольте облаштуватись поки дівчині. Перехід через межу, всі ці справи… До кого її підселити?

 - Нехай живе поки з Полою. Адже  її попередня співмешканка вже дріада?

 - Так, Драга остаточно стала дріадою. Вже місяць як живе в гущавині, в деревах.

 - Що ж, гадаю, побачимось ще з тобою дівчино. В нас нині тиждень святкувань, возвеличуємо Матінку-Природу. Закінчується він королівським балом. Тебе запрошую, до речі.

 - Спасибі, Ваша Величносте, неодмінно буду, - схилила голову дівчина.

Звідки й взялась та шанобливість, наче все попереднє життя Тамара вела бесіди з королівськими особами.

 Король махнув рукою, і Симаргл швиденько почимчикував. Тамі поспішно розвернулась, щоб піти, аж раптом наштовхнулась на кремезну постать. Підняла голову й зустрілась поглядом з такими ж як у короля  неймовірними темно-карими очима.