Так вже вийшло, що я ніколи раніше не бувала на весіллі. Можливо тому, що в мене небагато родичів. Але скажу чесно: такої прекрасної нареченої я навіть в журналах в перукарні не бачила. Та і ніде взагалі.
Ніна просто сяяла. Її золоте волосся було зібране в якусь неймовірну весільну зачіску зі всілякими там завитками і пучком… На моєму волоссі навіть спеціаліст не зміг би зробити щось подібне. Просто воно якесь чорне і коротке…
А сукня! Навіть мої улюблені діснеєвські принцеси не виходили заміж в таких вбраннях! Білосніжна сукня трохи відкривала спину, а напівпрозорі широкі шлейки спадали з плечей просто чарівним чином. Вона облягала фігуру десь до місця трохи вище колін, а потім трохи розширювалася і позаду тягнулася прекрасним шлейфом із неймовірними повітряними візерунками. Складалося таке враження, що її вбрання не зшите з тканини та ниток, а зіткане феями із туману та вільного вітру. Яка краса!
Туфлі, фата… ці дві її речі коштують в кілька разів дорожче, ніж я заробляю в місяць… А букет, можливо, перевищує мою зарплату тільки в два рази.
Напевно, вона сама обирала макіяж. Ніна ж типу дуже за натуральну красу, вона навіть вії рідко фарбувала, коли ми жили разом. Правда… із таким обличчям, як у неї, я б напевно теж не фарбувалася би. Наіть у день весілля макіяж у неї був неймовірно натуральний: приємний теплий відтінок блиску, трохи тіней… Навіть блискіток небагато. Просто ідеально!
Я згадала, як відреагували деякі знайомі Свята, коли взнали, кого він бере заміж. “ Ти справді одружуєшся з цією дівчинкою? Зупинись, друже, у тебе просто пристрасть до неї. Це пройде, не роби поспішних висновків. Не ламай собі життя! Вона ж була покоївкою, це просто ганьба для тебе! ” — казали вони. Але їхньому коханню ніщо не могло завадити.
А з яким обличчям зустрів Свят Ніну… Це важко передати словами. Але я постараюся; він був на сьомому небі. Поки вона йшла до вівтаря, він ні разу не відвів погляд від її очей. Це для нашої скромної Ніни було великим випробуванням: вона не звикла до такої уваги. Що ж, доведеться звикати, поки на тебе дивляться близько тисячі людей і ще пару мільйонів, напевно, по інтернету. Треба швидко вчитися звикати до публіки.
Жінкою мільйонера бути не так просто. На неї постійно звертатимуть увагу, багато незнайомих людей будуть обговорювати її зовнішність та вчинки. Я попереджувала її про це, чесне слово! Я ж багато фільмів та серіалів передивилася про таких, як Ніна. Їх, зазвичай, спочатку не люблять, а потім, у кінці фільму, починають обожнювати. Цікаво, коли ж тут буде кінець фільму? Хоча, ні. Це ж навіть не початок. Якщо все піде за сценарієм, то Ніну мають скоро викрасти конкуренти Свята і вимагати в неї викуп. І я буду найкращою подругою заложниці! Я б вислідила їх і спасла Ніну… А вона б сказала: “Лізо, ти була права. Жінкою мільйонера бути дуже непросто.”
Хоча, є й позитивні моменти в такому небезпечному статусі. Гроші, наприклад. Вона зможе без проблем купляти нове приладдя для малювання і влаштовувати нові виставки! А також подорожувати “ в пошуках натхнення.” Цікаво, якщо на мене раптом зійде натхнення, який талант у мене з’явиться? Можливо, я напишу книгу? Ні, надто просто. Стану спортсменкою!
— Лізо! — Звернулась до мене раптом тітка Люба. Вона теж була запрошена Ніною. Взагалі, з Ніниної сторони людей дуже мало. Не надто багато в неї знайомих. З нею надто важко подружитися! — Лізуню, а де твій жених? У тебе ж повно кавалерів!
— Тітко Любо, це вам приснилося. — Зітхнула я. Мені багато кавалерів не потрібно. Тільки б одного такого, як Свят, і я була б щаслива. Я дівчина скромна, у мене вимоги до хлопців не дуже великі…
— Та коли ж ти вже заміж вийдеш? Давно пора!
— Точно… дев’ятнадцять – явно ідеальний вік для весілля!
— Я ж тобі про це й говорю, Лізо. — Мда… Тітка Люба розуміє сарказм так же добре, як я іспанську. Чи німецьку… Я їх однаково розумію.
“А зараз готуйтесь дівчата, тому що Ніна кидатиме букет!” — Вигукує ведучий в мікрофон. Я спочатку йти не хотіла, тому що там є дівчата й повище мене, і з довшими руками… Навряд чи я зловлю цей букет. Але тітка Люба сказала, що спробувати треба. Я неспішно підійшла до групи дівчат, що вже приготуватися ловити букет. Зоя теж вийшла.
Ніна підійшла трохи ближче до нашої зграї дівчат. Побачивши мене і Зою, вона сяюче посміхнулась.
Потім наречена обернулася до нас спиною. Перший раз вона замахнулася, але не кинула букет. Хух, в мене ледь серце не стало від хвилювання. Не те, щоб я дуже вірю, що спіймаю букет серед таких драбин, але… Надія помирає останьою.
І після третього замаху букет справді летитьь до нас. У мою сторону! Якась довгорука хотіла його схопити, але я пролізла під її руками і… Зловила його!
Зал розкотився оплесками, Зоя вітала мене, Ніна була дуже рада. Що ж, здається, я скоро вийду заміж! Спочатку я показала букет тітці Любі і вона мене привітала. Але потім я помітила, що на солодкому столі з’явилися нові тістечка, і залишивши букет, я попрямувала туди.
Як же довго я очікувала цього дня! Десь півроку Ніна з Святом зустрічалися, а потім він зпропонував їй руку і серце. А саме смішне те, що подруга навіть не одразу погодилася, вона ще думала кілька днів. От ця Ніна, любить пофілософствувати!
Можливо, вам цікаво, що сталося із деякими знайомими Ніни. Що ж, можу розказати, наскільки сама знаю.
Ніка, що зруйнувала на час стосунки Ніни зі Святом, потім чомусь не змогла його повернути. Усе не вкладалося їй в голову, що її просто ніхто не любить. Принаймні Свят.
Після того, як готель звільнили зі снігового полону, вона одразу виїхала звідти у Львів. Там вона шукала щасливу долю, але хлопець так і досі не знайшовся. Вона розтратила майже всі свої гроші, думаючи, що скоро знайде собі когось, за чий рахунок вона житиме. Але коли до неї дійшло, що це не так просто, вона почала економити. Але останні гроші недавно закінчились і тепер вона переїхала до батьків.