Мовчання крові

Співають краплі крові, вдаряються в червоне озеро, стають синіми і холодними від вітру, течуть струмком і завмирають в землі. Втрачають своє тепло й холонуть, переплітаючись з ріками сліз. Малюють образи садизму й співчуття. Їхні спогади блукають коридорами і запитують, чи можна увійти до кімнати. Дивляться й мовчать.

-Ти нас бачив серед квітів чи мрій?

-Ні, лише серед мороку й отрути.