Мовчання

…На півдорозі до Тебе зупиняюсь. Чому тільки я до Тебе приходжу? Змішане почуття злості і безмежного відчаю тисне з середини, впивається колючкою в серце. Я так хочу поговорити з Тобою, саме сьогодні, у цей важливий для мене день.

Пришвидшую кроки… Вечоріє. Не хочу аби хтось був свідком нашої зустрічі, розмови. Це тільки наше… моє. Відпускаю думки, а разом з ними образу на Тебе, за те, що покинув, за те, що не зі мною. Виходжу заміж…він хороший, добрий…він любить мене. А я? А я б хотіла, аби саме Ти побачив мене у весільній сукні…

Не судилось.

Як мені болить Твоє мовчання. Чому тільки я до Тебе приходжу? А Ти тільки в снах…

Наші зустрічі такі особливі для мене…

Я тут…торкаюсь рукою грудей, щоб заспокоїтись і не дати волі сльозам. Але їх вже не спинити, гарячим воском капають на холодний камінь. Руками зігріваю квіти, дві білі лілії для Тебе…

Ховаю обличчя за ніжними пелюстками, руками шукаю опору, торкаюсь тремтячими пальцями могильної плити… я так хочу…о, Боже… погладь мене по голові, татусю…

Дерпак Ірина

Подобається

#4548 в Різне
#4364 в Сучасна проза

У тексті є: відчай, роздуми

Відредаговано: 14.05.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись