6

Від побаченого жахіття все перед очима дівчини поплило і вона незчулася як знепритомніла. Знову навкруги запанувала непроглядна темрява та абсолютна тиша. Такі самі як і тоді коли Ангеліна лежала скоцюрбленою в скрині-труні де її замкнув «дядечко Іржі». Та тепер відчаю та зневіри вже не було, адже вона знала що не сама і десь там, в недосяжній невідомості існують невидимі Голоси, котрі, якщо добре-добре прислухатися, можна врешті-решт почути. І нашорошивши вуха дівчина з усіх сил старалася вловити найслабший звук.

Вони прийшли коли в свідомості Ангеліни вже почали з’являтися перші паростки сумнівів. Чужинські голоси, які про щось жваво бесідували на незнайомій мові. Балакуни були не ті з якими дівчина спілкувалася минулого разу, та деякі слова видалися їй схожими на те що вона вже чула тоді. Ангеліна не наважилася втручатися в цю розмову, а тому принишкнувши і затамувавши подих уважно слухала та намагалася запам’ятати до найдрібніших подробиць все що вдалося розібрати з почутого. Для чого й сама не знала, просто це була звичайна цікавість, така притаманна всім дівчатам її віку.

До тями її привів сильний ляпас по щоці. Скривившись від болю Ангеліна побачила над собою сердите обличчя свого хазяїна. Пан Чапек навис над дівчиною і стиха лаявся. Помітивши що вона опритомніла чоловік роздратовано просичав:

– І як все це зрозуміти, негіднице? Мало тобі було попереднього покарання? Забула вже як обіцяла бути слухняною і чемною?

– Панночку, та я ж нічого такого не робила, – схлипнула Ангеліна. – Лише вийшла за покликом природи і від переляку зомліла.

– Що ж тебе так перестрашило? – вже більш спокійним тоном запитав «дядечко Іржі».

– Ваш слуга Марек, – чесно зізналася дівчина. – Він видався мені таким потворним, наче… Наче був не звичайною людиною, а якимось моторошні звіром.

– О так, – реготнув пан Чапек. – Марек дійсно не писаний красень, а в темряві може видатися і за потворного. Однак він все таки лише мій кучер, а не якесь чудовисько. А ти б менше вешталася вночі, тоді б не ввижалися всілякі химерні дурниці. До речі, що ти там за слова бурмотіла коли лежала без тями?

Ангеліна на мить завагалася з відповіддю. Їй зовсім не хотілося розповідати грізному хазяїну про все те що інколи діється з нею. Боялася, що він не тільки знову висварить її, але й подумає що вона магічка та здасть дівчину на допити братам Святої Інквізиції. А там з нею особливо панькатися не будуть. Відомо ж б, що у всі х тих хто запанібрата з чарівниками та відьмами один кінець – спалення на вогнищі. Однак і змовчати тепер не вийде. Тож тремтячи від переляку Ангеліна була змушена розказати пану Чапеку про Голоси.

– І ти щось зрозуміла з того що почула? – враз посерйознішав чолов’яга.

– Та ні. Говорили ж бо на якісь чужинській мові, – насторожено відповіла дівчина.

– То може пригадаєш хоч декілька слів?

Ангеліна промовила одну з тих фраз Голосів, яку зуміла запам’ятати. Від почутого пан Чапек здригнувся наче його штрикнули гострим шпичаком, і знервовано зашепотів:

– Т-с-с… Мерщій залазь в карету.

«Дядечко Іржі» грубо заштовхав дівчину в карету і спритно втиснув своє огрядне тіло на сидіння поряд неї. Закривши дверцята він збуджено забелькотів сам до себе:

– Не віриться що це правда… Я все таки не помилився в своїх припущеннях… Інтуїція мене не обманула… Вона дійсно обрана… Як же це прекрасно, що мені вдалося розгледіти її прихований дар… Тепер головне розвинути його і скористатися тим унікальним шансом що у мене з’явився…

Ангеліна нічогісінько не збагнула з цієї тарабарщини, однак серце тривожно тенькнуло в передчутті чогось лихого. Вона вже гірко пошкодувала, що відкрила свою таємницю пану Чапеку. Та якось виправити цю помилку вже було неможливо, і єдине що дівчині тепер залишалося то це молитися всім святим та благати небесні сили про допомогу. Що вона подумки і робила, поки чоловік схвильовано бубонів собі під ніс.

На жаль молитви та благання юнки залишилися непочутими вищими силами. Врешті-решт вгамувавши свої розбурхані емоції «дядечко Іржі» звернувся до неї суворим тоном:

– Тепер дівчино слухай мене уважно й мотай собі на вус. Зараз без перебільшення вирішується твоя подальша доля. Якщо будеш слухняною і виконуватимеш всі мої накази, то не тільки залишишся живою, але й зможеш заробити трохи грошенят. Ну а якщо ні, то за твоє майбутнє я не дам і ломаного шеляга. Ти ненароком вплуталася в такі сфери, що смерть за тобою може прийти в любий момент. І тільки я тепер можу захистити і вберегти тебе. Це не пусті слова, це сувора реальність.

В Ангеліни від цієї промови голова пішла обертом і сльози навернули на очі. Заціпенівши від страху вона не відразу спромоглася витиснути з себе:

– Боженьки, за що це мені все? Чим я тебе так прогнівила? За що караєш свою недостойну грішницю?

– Циц! – сердито прошипів пан Чапек. – Перестань розводити тут шмарклі. Я обов’язково захищу тебе, якщо будеш слухатися мене.

– Що мені робити, панночку? – голосно схлипнула Ангеліна.

– Для початку візьми себе в руки і перестань рюмсати. Сльозами тут не зарадиш. Потім зарубай собі на носі – все що з тобою вже трапилося і ще станеться в майбутньому треба тримати в глибокій таємниці. Ніхто, чуєш ніхто, не повинен навіть здогадуватися про твої нові можливості. Це той секрет від якого залежить твоє життя. У тебе особливий дар котрий потрібно приховувати від усіх.