На справді, в якомусь сенсі, я недооцінив Бурду. Його здатність адаптуватись в навколишньому безумстві була непоганою, натренованою. Як я дізнався, ще коли він був міністром оборони, його отруїли настойкою з молока, керосина та тертої воскової арматури. Він тоді спритно провів собі ампутацію шлунку. З тих пір в нього і стоїть той новий, з мідним лаком.
Скирда ж навіть читати не вмів. Коли йому роками слали погрози, він не знав цього та постійно не міг зрозуміти, чому йому щотижня доводилось вивертати назовні ребра якимось мужикам з гвинтівками. Кілери лізли до нього невпинно. Без жодного розуміння, хто це, Скирда драв з них шкуру як з варених півнів.
І навіть тепер, коли вони обоє почали служити в СБУ, небезпека завжди з ними поруч. Такі сволоти як Ігор Дод та Поліна Захарченко продовжували ставити їм чавуно-карбонатові палки в колеса. Тільки їхні навички виживання весь час їх врятовували.
Ми їхали до Києва трасою Тирасполь-Люксембург через перевал Пітушенка з трьома мостами в річку Дунай. Важко їхати, коли асфальт переклали вапняковою плитою з цирконієвими поясками. Пріора розтерала шини в стружку. Навіть крізь зачинені вікна пахло сажею.
Я озирнувся назад. Із колосників валив чорний дим в формі кучерявих пухирців. З-заду в багажнику горіла пиляна яблуня. Це дозволяло нам не замерзнути як рабам на нафтовій свердловині серед Північного Льодовитого океану. Над батьківщиною кружляв сердитий циклон. Він був не сердитіший за мене.
Я готовий вже до сутички. Намастив дерев'яні піки якимось чорним смердючим слизом із бардачка. Він був схожий на прогоріле сало і підскакував разом з машиною. Його химерна зовнішність вибивала мене із сідала, серце починало колотитись частіше раза в чотири. Так я і зрозумів - це те, що мені треба.
Довелось також трохи переробити АКМ для зручності. Я запхав у ствольну коробку трохи вати, для погашення інерції. Потім приварив газовий поршень до затвору, щоб міцніше трималась конструкція. Дульний компенсатор обв'язав гірчичниками, щоб погасити надмірний нагрів. Цього буде достатньо для перших трупів. Далі я перейду на CQC та самбо з піками.
Естакада із ракушняку вигинала дорогу напряму до Києва. Якраз розкривався вид на нове зерносховище за гроші європейських партнерів, таких як Сімба та Король Річард Карломан. Сталеві шнеки ревіли за сотні метрів, долітаючи звуком до наших вух. Я розглядав нові височенні силоси із оріхалку на сімсот тонн кожен.
Це господарство має прогодувати нашу країну після того, як хижаки з Верховної Ради почнуть сафарі на платників податків. Я не зможу це ніяк зупинити. Моя ціль - завалити Гекко і Поліну. На більше моїх сил не вистачить. Ця машина надто могутня. Вона харчується нашим безсиллям і постійно жиріє.
Коли по радіо закінчились пісні болгарської естради, заграли новини. Спочатку мені було байдуже на все, що там говорили, але коли я почув голос Гекко - штукатурка спокою обвалилась з мого мозку.
- Так, ми розуміємо, що трамвайні аварії лякають суспільство, - сказав Ігор Дод. - Президент М'ясний вже доручив силовим органам зайнятись цим. Я буду підтримувати також новий законопроєт про амністію терористів та ґвалтівників. Ці люди допоможуть нам відновити справедливість та покарати справжніх злочинців.
- А вони самі хіба не злочинці? - спитав ведучий.
- Вони жертви обставин. Я б також на їхньому місці поїхав би підривати метро. Але в мене була багата сім'я, тому я не опустився до таких злиднів.
Після реклами тампонів "Titan Breaker" інтерв'ю продовжилось. Моя щелепа стиснулись як свіжа пружина.
- Як ви прокоментуєте будівництво табору біля залізничного вокзалу у Чернігові. Хто всі ті люди? Туди нікого не пускають. Ходять чутки, що ви причетні до цього.
Гекко розсміявся і, як мені здалось, плюнув в обличчя співрозмовнику.
- Це західні компанії реалізовують інвестиції. Не пхайте носа в чужі справи. Це наша економіка росте та встає з колін. Треба радіти цьому та молитись на це.
Біля в'їзду в Київ нас вже чекав чорний КПП з п'ятьма шлагбаумами та екіпажем поліції на сірій Renault Duster. Вони були озброєні однозарядними берданками калібру 10,67 мм з висувним затвором та коктейлями Молотова. Ватяні куфайки з написом "ДПС" гойдалась за вітром.