13 усвідомлення

Античні філософи обговорювали життя з прикладної сторони, як місце, де ти маєш приймати певні рішення, щоб це було правильно. Їхні думки гралися з конкретикою. Але уже ближче до наших часів, поз'являлись клоуни на кшталт Гегеля, Ніцше, Василя Чмока Бурого, Бембі та інших виродків, які перетворили думку на фарс. Тепер життя це щось метафізичне, абстрактне, як вести себе в ньому ніхто не знає. Вони поховали нас під тонами абсурдних термінів, які не означають нічого. Ця словесна мастурбація направила цивілізацію в прірву, з якої не можна буде вибратись.

Коли ми в дитинстві тягали в трьох одну порвану куртку та їли з однієї миски, баба Галя вічно свердлила нам вуха історіями про Маркса та Леніна. Говорила, що вони перевернуть світ своїми ідеями, просто потрібно дати більше часу. В молодості вона викладала в університеті імені Івана Ефіопського на Герцеговині. Але коли комуняки розібрали його на цеглу та мішковину, переїхала рубати корів у колгоспі під наглядом нащадка Генріха Гейне Четвертого.

Я тоді думав, що так і треба жити - стоячи на колінах з пустими немитими руками простягнутими до неба. Дід Василь наголошував, що каятись нам усім треба, а потім застрелив бабу Галю під час параду вишиванок. Ми всі змирились із цим, бо нам знову хтось щось пояснив та виправдав. Ми змирились, бо нас так попросили.

А потім вчились жити по-новому в 90-х. Зі ще більше голими сраками. Тоді якраз писки змінились на іконах, щоб пообіцяти нам золоті гори нового відливу. Нам і старого не дали, але тепер все виглядало точно серйозно. П'янки тормозухою змінились на п'янки бурбоном Wild Turkey.

Працювали з братом на залізниці. Спали у вагонах, після того як ті зачищались від вугілля. Дві зшиті дублянки з товченого хутра заміняли ковдру, поки голова лежала на алюмінієвому відрі. Ми були як биті собаки під дощем, але повиростали якось.

Пиво "Сармат" по вихідним разом з мискою гречки. А через рік перше весілля. Дружину я не кохав, просто самому було страшно спати в моїй першій розваленій хаті. Я тоді взагалі багато чого боявся. Навіть після армії мене більше лякав вітер у ставнях, ніж перекошений генерал з горілкою в руці.

Дітей ми ростили як бур'яни на городі. Тим паче, що перша дочка у дружини була не моя, а від якогось лоботряса француза з міжнародного легіону. Мої ж малі, такі як Аліній та дочка Олена майже ніколи вдома і не ночували. Жили з якимись панками-героїнщиками. Мене це влаштовувало. Головне, що не крачили та на голові не стрибали.

Можна сказати, що я звичайна сука і це буде правдою. Бо так і є. Я звик бути лайном, бо мене так навчили змалечку. Мені показали, що слова нічого не варті, робити можна все, якщо тебе не спіймали, а на небі тебе ніхто не чекає, бо двері туди завжди зачинені для такої черні, як ти.

В книжках нам брехали про вищий сенс, про ідеальне суспільство і про мораль, поки за вікном завгосп дядько Едік не міг трактора завести, бо бандюки позливали усі каністри. Реальність розходилась із красивими історіями постійно. І тоді я і зрозумів тих смішних тупих філософів часів просвітництва.

Вони створили для себе ілюзію порядку тими монструозними теоріями, які мали їх заспокоювати. Вони побудували собі крихітні будиночки із відполірованої маячні, занесли туди яскраві меблі із виструганих епітетів та метафор, і зачинились всередині, щоб не бачити гній та болото, які тягнулись до самого горизонту.

Час розставив усе по полицях і тепер ці брехуни в могилах, а будиночки їхні розвалились. Ніщо не варте нічого. Для мене ідеальний сценарій - це епічне руйнування і смерть в кінці. Я готовий довести свої наміри до завершення, щоб нарешті зникнути назавжди у спокої пустоти.