12 усвідомлення

Цікава вийшла ситуація. Я готовий був віддано вчинити масове безпричинне насильство, а мене знову схопили за носа, щоб це насильство стало спланованим та, з їхніх слів, виправданим. Вони хочуть натягнути сенс на річ, яка його позбавлена в самій своїй суті. Це такий несмак та лицемірство. Горе завжди смачніше без приправи у вигляді зовнішньої мотивації.

Бурда вижив і... я навіть був вражений його здібностями. Не такий він і примітивний сухар, як мені це здалось спочатку. Коли поплічники Поліни задушили його дротом оптоволоконка Ethernet, вони запакували його та викинули в болото. Повірили, що розправились із ним. Це була помилка. Насправді, в його тілі весь цей час було зашите ще одне горло, яке вело через спину до третьої додаткової легені.

Коли його душили, він не тільки спокійно дихав, а навіть нахабно курив через лопатки барбарисовий Winston. Дим виходив знизу штанини і цього ніхто не помічав. А синє обличчя - це просто низький гемоглобін та наслідки вітрянки, якою він перехворів у четвертому класі.

Зі Скирдою все було простіше. Власне, як і завжди. Його так довго били ломами, що врешті-решт просто заморились та пішли спати. Він порвав ланцюги та пішов собі на заправку по стаканчик Американо.

Я розповів їм все, через що пройшов сам. Про діалог із Ігорем Додом та його незрозумілий і, відверто кажучи, абсолютно тупий план.

- Ми все знаємо, - сказав Бурда. - Гекко разом з Поліною готують законодавчий переворот. Для цього вони влаштовують теракти в різних містах країни, щоб посіяти хаос та відволікти увагу суспільства.

- Наївні клоуни, - сказав я. - Краще б вони повісились. Це, принаймні, було б чесніше.

Скирда склав свої короткі м'язисті ноги на двері Пріори. Коричневі туфлі із прорізами для мила свистіли від вилизування вітром.

- Наша робота - їх зупинити, - заговорив він. - Ми все ще працюємо на СБУ.

- А як же хабарі? - спитав я.

- Вони почекають, - пояснив Бурда. - Я вже наклянчив достатньо грошей на Rolls-Royce. Тепер можна і про батьківщину подумати.

Якщо чесно, сумно дивитись в їхні блискучі ідейні обличчя. Вони щиро вірять в те, про що говорять. Це їхній хліб, яким вони годують себе, щоб не здохнути від екзистенційного голоду. Рятувати людей безглуздо, краще дати їм спокійно зникнути.

Сидячи за кермом, Бурда перехилився через коробку передач назад до мене. Я сидів ззаду, разом з Монолюдиною. Нас всередину утрамбували поліцейським тараном. Два моїх ребра луснули - не страшно, в мене ще багато цілих.

- Послухай, Павло, - тон Бурди став серйознішим, - я розумію твою шизу. Знаю, що ти просто хочеш померти в хаосі. І ми не будемо тобі заважати. Невже ти не бачиш, що ми буквально готові підсунути тобі на блюдці Поліну з Додом? Ми виручимо один одного.

- Так, - додав Скирда. - І твій оцей троглодит також зможе епічно сконати в бою. Ви ж обоє цього хочете.

Насправді... вони мали рацію. Все це було абсолютною правдою. Я жадав жорсткого епічного фіналу і вони могли мені допомогти в його досягненні. Це як підчепити ВІЛ, СНІД та гепатит, щоб отримувати безкоштовні подачки від держави.

- Добре, - сказав я. - Давайте покажемо тим самозакоханим ідіотам, що таке оформлення нотаріусом некрологу.

Сніг лягав на потрісканий дах автівки. Зима ховала під білими килимами сліди людських гріхів. Вона вичищала майданчик спеціально для мене, щоб я міг залишити зверху свої власні, нові та соковиті.