9 усвідомлення

Хто це вирішив так познущатись із них? Невже мої вороги? Якщо вони мене добре знають, то мають розуміти, що я не сильно тримався за усі ці стосунки. Особливо, з Марією Костренко, вона була моїм суперником.

Дивлячись як Монолюдина викручувалась від болю, я присів на край газової плити "Bandito". Знаючи, які дикуни стоять в мене на шляху, скоріше за все, це просто абсурдний жарт. Вони скалічили моїх знайомих просто щоб поглузувати наді мною. Публіка концерту Юрмала була б у захваті, дивлячись на це м'ясне чудовисько.

Я відвів цього бідолаху до дивану та постелив простирадло з принтом M&Ms. Посадив його. Монструозна туша ледь не обломила ніжки. Воно мучилось та горланило. Видно, всі сусіди вже потікали з переляку із цього будинку. Мені все одно. У мого брата одне вухо пережило контузію після браконьєрства на риболовлі, тому я криків не боюсь, знаходячись в його тілі.

Телевізор був увімкнений. Цікаво... за сьогодні я дивився його частіше, ніж за усе життя до цього. Чергові безглузді новини розповідали канцелярським голосом, як знову когось застрелили наркомани. Відеохроніка хизувалась трупами.

Але раптово, один із чубатих видучих випучив очі та заволав на весь ефір:

- П'ятдесят трамваїв у Києві порозбивались наче крашанки на Великдень! Лобові зіткнення, прямо як у Чернігові кілька днів тому!

Потім на екрані з'явилась хитра морда Поліни Захарченко. Вона сміялась та потирала зловісно долонями. Майка Guns N' Roses тряслась на її плечах від реготу.

- Мої люди займались цією справою в Чернігові. Тому я перевелась в Київ спеціально, щоб завершити цю справу. Скоріше за все, за цими аваріями стоїть одна й та ж сама людина, або група людей.

- Це неймовірно! - брови ведучого здійнялися до неба. - В нашій студії ні в кого немає такої залізної логіки.

Що ж, видно, вони продовжують гратись у свої ігри. Я б навіть посміявся з цього, але не зараз. Вони настирні наче комарі - лізуть і лізуть. Це викликає в мене Богдана. Давно я його не відчував.

Залишалось відкритим лише одне питання: що мені робити з Монолюдиною? Її пропитані сметаною та вазеліном суглоби вигинались у неприродні сторони. Слина тягнулась згустками до колін і гойдалась як маятник. У пересічної людини це викликало б огиду, але я не хочу, щоб ця проклята істота так безглуздо страждала. Вона має померти через помсту тим, хто її такою зробив. Я заберу Монолюдину з собою і разом ми покараємо винуватців.

Колись давно я познайомився з одним рокером під час будівництва Новокодацької церкви на місці старої пилорами. Взагалі він був буддистом, але казав, що поважав православних через круті чорні ряси у попів. Ми тоді ще братались із місцевими скінхедами, до того як вони скурились.

Коротше, той тип міг дістати будь-яку зброю на замовлення через своїх в'єтнамських друзів. Корисний був перець. Звичайно, всі пушки - це залишки арсеналу В'єтконгу, але в ті часи цього було достатньо.

Зараз він був би дуже корисним. Шкода тільки, що сконав від раку простати. Мені відомо, що його сімейну справу продовжує його син Хорив. Потрібно до нього завітати.

Але спочатку потрібно привести до нормального вигляду Монолюдину. Не можна його/її показувати ось так людям. Це створить купу проблем.

Я поліз в гардероб. Зібрав йому костюм із того, що було: дві фліцевих куртки в коричневому камуфляжі, штани Nike з розтягнутими колінами, два кільця "Diamond Age", наручний годинник с одеського ринку, стара газетна сорочка із 70-х та подерті зелені туфлі. Голови зав'язав шнурками від ватяних чоботів та вкрив малиновою хусткою.

Я взяв за руку Монолюдину і вивів її у дикий світ.