5 усвідомлення

Мої руки міцно стягувала плетена свинцева проволока, намотана навколо зап'ясть. Березова кора дряпала спину навіть через потягану куртку The North Fabe(турецький аналог The North Face). Навколо було мокро, сліди дощу залишались на підошвах та штанях.

Козаки та азербайджанці, судячи по їхніх пиках, не сильно любили тут сидіти. Їхні заляпані лиця та засмоктані брудом чоботи говорили самі за себе. Цей дрібний лісочок, посаджений комунальниками за часів Хрущова був паршивим укриттям. Чорні наміри його жителів просвічувались наскрізь через сухі гілки.

Почулось шелестіння коліщат. До мене підкотили Поліну. Сама вона ходити поки не могла. Надихалася свого ж газу. Бліда як наволочка. Очі почорніли від виснаження. Той іржавий візочок, в якому її притягли, нагадував вагонку для цегли.

- Тобі сподобався мій трюк? - запитала вона. - Круто я здолала Бурду та його щура, чи не так? Хехе, прямо як ти.

Я не помилився. Ця дівка справді хотіла наслідувати мій стиль. Було б ще не непогано, якби вона також перейняла у мене і тягу до суїциду. От тоді б я точно посміявся. А так... це просто аматорка, яка сильно в себе повірила.

Багато я знав таких "типу психів". В 98-му якось слемились на концерті Миколи Мозгового і два козла казали, що вони мріють стати нащадками Аль-Каїди. Хотіли навчитись робити динамітні шашки вдома. Проблема була лише в тому, що батьки випускали їх з дому тільки по вихідним. В школі, на лінійці, їх облаяли завучі, на тому все і закінчилось. Весь гонор розвалився.

- Чого ти добиваєшся? - спитав я прямо у Поліни.

- Я... працюю на одну серйозну людину, депутата Верховної Ради Ігоря Дода. Але він лише моя маріонетка. Я користуюсь ним. Розумієш, про що я?

Густий як смола піт розхотів текти по моїх брудних щоках. Брови карнизом нависали над очима.

- Годі тобі. Це все якась дитяча маячня, - сказав я. - Просто відпусти мене, а там далі розберемось.

Вона засміялась як ранковий півень.

- Ти думаєш, я поведусь на цей трюк? Ні, я добре тебе знаю, Павло. Тепер ти будеш іграшкою в моїх руках, поки я не знищу Ігоря Дода.

Мене не цікавили внутрішні інтриги цих самодурів. Я хотів зараз лише вибратись із заточення та покарати всіх, хто причетний до мого воскресіння. Коли діло пахне пересмаженим окороком, значить треба виключати пічь та викидати це лайно. Все... страва моїх планів перегоріла. Потрібно пекти заново.

Я побачив, як Бурду загортали в целофан, наче жухлий букет перед викиданням у смітник. Його вбили. Я зрозумів це по його синій від катувань шкірі. Мені навіть трохи шкода його стало. Він не був інтриганом, а просто дрібним продажним виконавцем. На жаль, такі як він першими займають місця в ямах скраю цвинтаря.

А от Скирду, схоже, не вбили. Не змогли. Його бронзова пика витримала град ударів. Негідники обламали об нього свої кулаки. Паяльна лампа так і не дісталась своєю піснею до його вух. Як би мене не дратував цей обмудок, я вражений його тріатлонською витримкою.

- І ще, наостанок, - обернулась до мене Поліна, - пробач, що тебе воскресили. Ти був потрібен мені як інструмент, щоб позбавитись Бурди. Він був надто чесним, мало брав у кишеню. А ти... просто виявився дуже зручним.

Через хвилину заревіли бензопили. Гнилі сосни почали сипатись як колоски враженої сараною пшениці. Лисих зеків змусили будувати тимчасову казарму. Складали руками три приміщення методом маркування території пірамідами. Будуть спати прямо на землі, без ліжок та матраців. Отак воно і живеться батракам ХХІ століття, що в комуналках, що в лісі - завжди по-спартанськи.

Скоро я звідси виберусь і покараю їх усіх. Можливо, доведеться обірвати собі праву руку по лікоть, бо щось дуже міцно її затягнули - не виплутаю. Потім треба зупинити кров - це робиться легко. В цьому ґрунті багато відкладень гуцульського моху. Якщо його змішати з порохом та розчином йоду, вийде пластиліноподібна маса, яка стане пробкою для мого кровотоку. А після цього... я переживу навіть вистріл із мосінки в упор.

Треба лише вичекати правильний момент.