3 усвідомлення

Коли начищаєш щетину грітою бритвою, часто думаєш про те, що твоє волосся керує життям. Ти підлаштовуєш ритм під гоління. Так само і зі шлунком, який потребує регулярного наповнення, та із нігтями, які також вічно про себе нагадують. Наші тіла вимагають уваги до себе, змушують підкорятися дрібній безглуздій рутині, котра віднімає тисячі часів життя.

Я сильно це не люблю. Мої нутрощі як пани, тиснуть на мене, роблячи мою особистість кріпаком фізіології. Але всі ці люди... вони вже звільнились від гніту природи. Вони мертві. Їм не треба підкорятись безглуздим потребам.

Бурда розчісав свою пишну шевелюру та пшикнув на себе густим спиртовим одеколоном.

- Що скажеш? Чиїх це рук справа? - спитав він у мене.

Я озирнувся навколо. Це був район діаспори печенігів у південному Чернігові. Тут багато різного відбувалось ще з часів Петра Першого та його сина Адольфа. Складно дати точну оцінку. Залізничні колії тут прокладались за гроші норвезьких підприємців руками полінезійських партизанів. Очевидно, бухгалтерія тоді була на рівні первинного бульйону. Лише радіовуглецевий аналіз міг показати щось серед тон брехні та викривлень.

- Мені здається, - підвівся я, - це не теракт. Це маніпуляція. Хтось просто грається з вами. Вони... знають, що вам байдуже, тому перевіряють межі дозволеного.

Бурда задумався.

- Мені не байдуже, - насупився він. - Я за батьківщину готовий горло розірвати. Скирда також. Хоча він горло і просто так може розірвати.

Складно було те, що поліція вже пропилососила тут все важливе. Бички цигарок, сліди від помад, гаманці Leather Muscle, паспорти жертв - все зникло. Ці бідолашні трупи лежали майже в тепличних умовах. Це була не аварія, а хаотична, прополена комісарами грядка.

- Хтось працює проти вас, - прямо сказав я. - В поліції заховався кріт.

Вони переглянулись наче засоромлені дітлахи, спіймані на шкоді.

- Нам треба обов'язково його знайти, - сказав Бурда. - До Різдва Христового потрібно понад усе покарати наволоч. В мене сини приїжджають із Тель-Авіву в церкву в неділю. Не хочу, щоб вони бачили цей бруд у місті.

- Ми - православні люди, - додав Скирда. - Якщо треба, вб'ємо кого завгодно.

Що ж, це було прекрасно. Я пустив їх по хибному сліду. Тепер ми будемо з середини руйнувати поліцію, поки вони думатимуть, що шукають зрадника. Це буде моя маленька помста їм за те, що повернули мене із забуття.

Справа в тому, що штангісти живуть довше за рибаків не тому що займаються спортом. А тому що силові навантаження - це боляче, а життю вигідно, щоб ти довше мучився. Рибак насолоджується життям, тому швидко помирає. Такі кайфоломи світу непотрібні.

Після огляду місця злочину, ми пообідали в кафе "Каракатиця" супом з грибами та трьома цигарками в провулку. Потім гепнули по чарці "Козацької ради" та поїхали розбиратись зі зрадниками. Бурда дозволяв собі пити за кермом, бо в нього, як він каже, шлунок покритий лаком з мідним напиленням. Це допомагає йому бути тверезим.

Розслідування мало початись з місцевого відділку. Потрібно перевірити того, хто взявся за цей злочин до нас. Я готовий підставити його першим. Тим паче, після алкоголю це зробити буде легше. У Скирди від пияцтва починалось загострення бронхіту, це його дезорієнтує.

Ми зайшли в поліцейський відділок наче монархи перед коронуванням. Я був радий. За моєю спиною йдуть кати на страту наосліп. Залишилось лише їх нацькувати на потрібну людину.

Як не дивно, начальниця поліції Поліна Захарченко впустила нас як рідних. Наче чекала на наше прибуття. Щось тут було не так.

Ця миловидна низенька жінка у футболці Guns N' Roses світила татуюваннями Петлюри на плечі. На столі лежала повна дискографія Іво Бобула та романи Ірвіна Велша. Вона виявилась справжнім панком.

- Ого, - посміхнулась вона. - Ви незаконно воскресили Павла Кулакенка. Цікаво... Мені це подобається.