2 стадія

Полювання - це хороший процес. Зазвичай, коли куля валила тушу, від неї доходив стрімкий запах смолистого диму з нотками буржуазної влади. Професійний мисливець завжди чітко знав, з якого боку білувати тіло. Ніж проходить за пузом, розрізає тканини та вивільняє залишки ідентичності з істоти, яка ще кілька секунд тому була чимось особливим. Тепер це м'ясо. Тепле, пахуче та підле як борги за електроенергію, що дійшли до паралізованого пенсіонера зимового ранку.

На мене оголосили полювання. Я вже уявляв, як з мене деруть шкіру, як смалять мене над багаттям, як мій жир стікає в руде танцююче полум'я. Кому я був потрібен? Не знаю. Я навіть собі не був потрібен, хоч і беріг себе.

Провалився у крісло. Губа смикнула цигарку з пачки. Курити в домі - шкідливо для затишку. Не курити в домі - шкідливо для розуму. Головне, сидіти на теплому та не робити зайвих рухів. Не хотілось дратувати м'язи прямої кишки.

Кому я був настільки потрібен, що з мене вирішили зробити лань на мушці? Боргів поки не було. Я розплатився з усіма жадібними суками, що працювали на хижу копійку. Я чистий як свіжовикопаний ставок біля комплексу хімічної промисловості. Жодна крапля отрути ще не впала в мої блискучі води.

Раптово у вікно залетіла граната. Цікаво. Я нахилився до неї, почав роздивлятись лакований корпус. Здається, на її округлих боках хтось залишив брудні відбитки із залишками майонезу. Ідіоти. Потрібно було спочатку грохнути мене, а потім йти жерти. Це була їхня остання помилка. Я запам'ятав рельєф відбитку.

Вибух розірвав мене на шматки. Голова летіла в стелю, очі кружляли поки перед ними візерунками складались кишки. Ноги встромились в стіни. Це мене чомусь не вбило. Видно, хороший імунітет. Я багато їв каші, часнику, сала - все як батько з дідом казали:"Жери це і жодна сука тебе не вб'є". От і не вбили.

Клапті мого тіла вкрили кімнату як ранковий іній. Один із тих ініїв, що накривають в пеклі тіла грішників. Треба було якось зібратись до купи. На жаль, з медицинської точки зору - це не реально. Але мені все одно, в нашій державі медицина паршива, тому я не вірю їй.

На щастя, вибух розніс вікно і тепер в кімнату просочувався холодний осінній вітер. Він котив мої шмаття по підлозі, згортаючи їх в купу один до одного. Я атеїст, не вірю в божественну силу, тому буду дякувати метеорологію за такий неймовірний порятунок.

Тканини тіла злипались, бо ще вчора я розлив на підлозі щербет. Я відчував, як голова єдналась з тулубом, як кінцівки вставали на свої місця. Чомусь. Нутрощі закочувались в живіт, наче блудні сини, що вертались додому. Я не можу назвати це лікуванням. Це - анатомічна порнографія з елементами магічного зцілення.

Я встав. Живий та здоровий як бичара. В голові не було нічого, окрім думок про майонез на гранаті. Ті, хто полюють на мене - явно якісь свині. Їм доведеться засмутитись, бо я не мусульманин, в мене зі свинями розмови короткі. Я не гидую забруднити руки.

Можливо настав час показати цим невідомим, що таке фаршировка м'яса на грилі з соусом васабі та кімчі. Я не канібал, але колись працював кухарем в польовий кухні. Скоро майонез буде на людських тілах. Я точно це знаю.