3

\через рік\

– Любий, це був дуже вдалий план, – сказала Етьєна, красуючись перед дзеркалом у новому святковому вбранні. Вона знала, що чоловік проігнорує і її найкращу сукню, і зачіску, над якою попрацював відомий перукар Валесії, але в глибині душі сподівалася, що Рам’єн хоч натяком видасть своє схвалення. – Мелодія Лю Боше змінилася до невпізнання і стала гідною партією для нашого сина. Сьогодні ми маємо сяяти як ніколи в житті і заручитися згодою її батьків на цей благословений небесами шлюб.

Рам’єн зім’яв газету і кинув її в камін, забувши, що той електричний. Дивлячись на неохайний папір, Етьєна зненавиділа новомодне придбання ще більше, ніж раніше. Чоловікові воно чомусь нагадувало про будинок у селі, де минуло його дитинство. З роками Рам’єн ставав таким сентиментальним… А Етьєна дратувалася навіть від вигляду цього дива техніки, доступного будь-кому із заможних міщан, і не розуміла, як можна захоплюватися річчю, позбавленою індивідуальності.

– Люба, я не впевнений, що П’яр готовий просити руки Мелодії Лю Боше, – у своїй звичайній нерішучій манері промовив чоловік. – Мені здається, ти квапиш події. Згадай, що було на торішньому балу.

Етьєна невдоволено стиснула губи. Це зістарило її відображення в дзеркалі років на десять і різко прогнало піднесений настрій.

Вона дивилася на себе і бачила не чарівний образ, який щойно радував погляд і дарував крила, а зморшки біля очей, складку між бровами, сиве волосся на скронях…

Який же безжальний час! Він позитивно впливає лише на безрозсудну молодість. Принаймні Мелодії додалося трохи доброти.

Минулого року вона також зіпсувала свято. Не огидною витівкою, ні! Відкрито влаштувати провокацію їй завадило виховання, недаремно попередній рік вона провела у закритому пансіоні для шляхетних дівчат. Але, як і раніше, Мелодія не любила свою кузину Мірі і намагалася вразити якомога болючіше, не виходячи за межі пристойності.

Дочка Лю Боше організувала нібито годину пам’яті загиблого нареченого своєї кузини. Спочатку все йшло поважно і з гідністю, звучали співчуття та теплі сімейні спогади, а потім Мелодія притягла проектор.

Етьєна скрипнула зубами і відвернулася від дзеркала, сподіваючись вивітрити з голови уривки минулого.

Фотографії… З роботи, випадкові, зроблені на прогулянці… Від них віяло такою єдністю душ, про яку Етьєна безуспішно мріяла все своє життя. Вони дарували спокій і умиротворення, нагадували про швидкоплинні моменти щастя і закликали цінувати тих, хто нам небайдужий, доки черга не дійшла до непристойних знімків.

Мелодія клялася, що нічого про це не знає, але в її очах читалося задоволення своєю роботою.

«Дуже бездарний фотомонтаж», – так охарактеризував ті кадри П’яр.

Він виявив шляхетність і до кінця вечора втішав нещасну Мірі розповідями про досягнення сучасної техніки. Трохи прибріхував, звичайно… Адже Мірі вірить у всякі там машини часу, тому синові довелося імпровізувати й озвучувати фантазії із серйозним обличчям.

Мелодії не сподобалося, що в центрі уваги не вона, і дівчина повною мірою показала свій капризний характер. Навіть Рам’єна зачепило, і він присягнувся, що захистить сина від згубного впливу скаженої дівчини.

Це спрацювало. Щоправда, не так, як хотів чоловік, але ж спрацювало!

П’яр сприйняв заборону як особисту образу і почав активно шукати зустрічі з дочкою Лю Боше, щоб пояснити їй її помилку. Мелодія пручалася і задирала ніс, але зрештою прислухалася до голосу серця, закохалася і змінилася заради коханого.

Тепер ця дівчина – справжнісінький діамант. Вона ніжна і привітна, бере участь у благодійності, знаходить добре слово для кожного бідолахи, поважає старість і вранці махає Етьєні зі свого балкона.

П’яр став частим гостем у їхньому домі. Він пропадає там на години, але його успіхи у навчанні від цього лише покращуються. Син всерйоз захопився новими технологіями, спілкується з відомими вченими, дружить зі знаменитими винахідниками!

Етьєна плакала ночами від усвідомлення того, що її хлопчик вилетів із сімейного гнізда, але пишалася ним неймовірно.

– Любий, минулий бал залишився в минулому, – заявила вона, повернувши на обличчя усмішку. – Ясна річ, рішення прийме П’яр, але ми як люблячі та відповідальні батьки повинні підготувати родючий ґрунт для його почуттів. Ти допоможеш мені?

– Ні, люба.

Етьєна здивувалася, проте не надала цьому значення. Відтоді, як син перестав проводити вечори вдома, Рам’єн буркотів без причини і часто заперечував, хоча й, як-то кажуть, без «іскри».

Нічого страшного. Нехай сидить у своєму кутку, Етьєна впорається і без нього.

Не вперше.