2

\через рік\

– Любий, я маю план, – сказала Етьєна, розглядаючи запрошення на новорічний бал, більше схоже на витвір мистецтва, ніж на шматок цупкого паперу з двома вписаними від руки іменами. – Втім, я вже не впевнена, що Мелодія Лю Боше підходить нашому сину. Пам’ятаєш, що сталося торік?

Рам’єн відтулив газету від очей і навіть припинив розгойдуватися в кріслі-гойдалці, купленому на його сорокаліття. Етьєну дратувала цю стареча забаганка чоловіка. Адже вони в самому розквіті сил, а він поводиться як хворобливий дідуган!

– Пам’ятаю, люба. Це було жахливо.

Якщо Рам’єн щось собі й думав, то ні натяком не виявляв невдоволення. Із ним завжди так. Жодних скандалів, заради спокою вдома наступить собі на горло. Нестерпна людина!

– І все ж Лю Боше запросили нас знову. Я не знаю, що їм відповісти, любий. З одного боку… Ну…

То був чудовий бал. Блиск, музика, вишукане товариство… Незважаючи ні на що, у сусідів прекрасний смак. Вони організували все ідеально. Етьєна з порога відчула себе особливою! Це свято сяяло ніби лише для неї, підштовхувало її в центр подій і обсипало щастям.

Здається, більшість гостей почувались так само. Господарі постаралися на славу, врахували кожну дрібницю й передбачили будь-яке побажання.

Не їхня вина, що юна красуня Мелодія надумала жорстоко пожартувати зі своєї ненормальної, але зовсім не поганої кузини Мірі, старої дівиці з одержимістю щодо науки.

– Ми добре проводили час, люба.

Та невже і Рам’єну сподобалась атмосфера?

Ні, звісно. Він любить сидіти вдома, у натовпі губиться і поспішає якнайшвидше опинитися на самоті, але підтакує дружині за старою звичкою. Краще б голос підвищив, заперечив хоч трохи, виявив ініціативу!

Слабка людина…

Зате Етьєна веселилася. Все складалося чудово! Їй відрекомендували Мелодію – худорляву рудоволосу красуню з гострим язиком і вогником в очах. У легкій мереживній сукні та гостроносих туфельках ця дівчина мала вигляд чарівної феї – і водночас цитувала класиків під час застільної розмови.

П’яр одразу знайшов із нею спільну мову на ґрунті літератури, філософії та політики. Виявилося, король Фабіан і його реформи – цікава тема для сучасних молодих людей.

Ах, вони були такою гарною парою! Син повеселішав, хоча спочатку сприймав бал як покарання, розправив плечі, демонстрував знання, розважав Лю Боше жартами, не пропустив жодного танцю… Зароджувалась дивовижна зимова казка, але все перервав жорстокий жарт Мелодії.

– Я приземлена жінка, любий, мої нерви міцніші за канати. – Етьєна з натягнутою посмішкою підійшла до чоловіка і зупинила крісло-гойдалку. — Мене важко зачепити, але коли Мелодія влаштувала нібито зустріч кузини із її давно покійним нареченим, у мене заболіло серце. Я не могла повірити, що та безневинна дитина здатна на таку підлість. Історія загибелі Льюса Дю Шані відома всім. Він був винахідником і вибухнув разом зі своєю лабораторією. Подейкують, йому забракло малесенького кроку до винаходу століття. Мірі не пережила цього.

– Про Льюса Дю Шані написали в газеті. – Рам’єн показав першу сторінку, але Етьєну не цікавили колонки дрібного тексту. – Тут пишуть, що він будував машину часу. Можливо, перед вибухом її вдалося запустити, і зараз пан Дю Шані перебуває у минулому чи майбутньому.

– Любий, не смій повторювати божевільні ідеї Мірі Лю Боше! – охнула Етьєна, вражена до глибини душі.

Коли вона намагалась обговорити справді важливі речі, чоловік ухилявся всіма силами, а в розмові про дурниці раптом знайшов красномовство!

– Ти перша торкнулася цієї теми, люба. І я повністю з тобою згоден. Мелодії не треба було наймати актора, щоб той з’явився після загадування новорічного бажання і морочив голову бідолашній Мірі. Це було анітрохи не смішно. Боюся, П’яр не захоче продовжувати знайомство із сім’єю Лю Боше.

– З іншого боку, та подія показала нашому синові, куди він може скотитися, – резонно зауважила Етьєна і відпустила крісло, зосередившись на запрошенні. – Він змінився за цей рік. Його успішність значно зросла, викладачі фізико-математичного факультету відгукуються про нього з гордістю. Можливо, і Мелодія Лю Боше подорослішала? Як ти вважаєш, любий, ми повинні дати їй ще один шанс?

– Навряд чи П’яр погодиться відвідати цьогорічний бал, – із сумнівом промовив Рам’єн і знов уткнувся носом у газету. – Але ти, звичайно ж, маєш рацію, люба, – прозвучало трохи із запізненням.

Етьєна підійшла до вікна, крадькома визирнула за щільну фіранку. Останній писк моди! І, головне, зручний, не те що мережива, за якими не сховаєшся, як не намагайся.

Дрібно сипав сніг, до сусідів з’їжджалися гості... Ніщо не нагадувало про минулорічні неприємності. Цього року свято не затьмариться витівками навіженої дівчини.

– Я вмовлю П’яра, любий.

– Бажаю удачі, люба.

Чоловік не вірив в успіх цієї затії? Ну як завжди! І не ворухнеться, впевнений у невдачі заздалегідь ... А Етьєна відступати не збиралася!