Розділ 35

Владислав летів в сторону дому Софії. Як він міг дозволити Магдалині переступити поріг свого дому? Чому він не поїхав за Софією відразу з аеропорту?Чому не сказав, що каблучка для неї? Питання одне за одним розривали його голову. До тями він прийшов лише коли натрапив на перекриту дорогу, скрізь була купа поліцейських, МНС, ось під’їхала швидка. Тільки цього бракувало! Тепер доведеться їхати по об’їзній. Він втрачає дорогоцінний для нього час.

Хлопець затримав погляд на розтрощеному автомобілі. Він повільно вийшов з автівки і рушив в сторону, де стояли рятувальники.

• Чоловіче, сюди не можна, - почувся голос із-за спини.
• Вибачте, що сталося? Чому перекривають всю дорогу через ДТП?
• Номерний знак автомобіля зареєстрований на якусь впливову компанію, - відповів молодий сержант, забувши за правила протоколу.
• Софія…- зірвалося у Влада з вуст.

Він побіг в сторону розтрощеного автомобіля. На дорозі лежало закривавлене тіло дівчини, судячи з довгого волосся. До останнього сподівався, що помилився, що то не вона і очі жорстоко обманюють його. Та погляд на секунду затримався на ланцюжку у неї на шиї, де блищали дві букви «СВ».

• Софія? Ні… - Влад ватним ногами підійшов ближче.
• Якого чорта?! – закричав один з поліцейських. – Хто пустив сюди цивільного? Хлопче, забирайся звідси! Ти чуєш мене?

Але він не чув. Для нього існувала тільки вона. Бездиханна, вся в крові, на мокрій дорозі, недбало накрита шматком ганчірки. Хлопець кинувся до тіла і одним рухом прибрав з тіла те простирадло.

• Вона жива! – кричав він зі сльозами на очах. – Жива! – руки пригортали криваве тіло до грудей, міцно стискаючи в обіймах. – Кохана, розплющ очі. Благаю тебе!
• Чому ви стоїте, мов вкопані? – знову заволав поліцейський. – Заберіть його від тіла!

Після цих слів кілька офіцерів почали відтягувати Влада від бездиханного тіла Софії. Але марно. Він виривався і знову повертався до неї, знову міцно стискав її тіло і благав жити.

• Відійдіть від дівчини! – наказав лікар швидкої, коли його втретє відтягували від дівчини. – Якщо вона жива, то своїми діями ви зменшуєте її шанси на життя.
• Жива, - повторив Владислав і завмер. – Жива…
• Пульс слабки! Повідомте, щоб готували операційну, відлік іде на години! – закричав він молодій медсестрі. – Ноші! Швидко!

Вже за 10 хвилин Владислав разом зі швидкою був в лікарні. По коридору везли непритомне тіло Софії.

• Ви чоловік? – запитали Влада в лікарні.
• Так, - не вагаючись відповів він.
• Будьте готові до найгіршого, - попередив один з лікарів. – Шансів майже немає.
• Як і у вас, якщо вона не виживе! – Владисав схопив його за халат і притиснув лікаря до стіни. – Єдина, хто має значення для мене, знаходиться зараз за тими дверима. Якщо немає її, то що я втрачатиму? – запитав він.

Лікар мовчав. Владислав дивився в його пусті очі. По щоках знову котилися сльози. Хлопець повільно опустився на коліна перед лікарем.

• Благаю вас, врятуйте її! Я віддам все, тільки б вона жила.
• Все що ви зараз можите, так це чекати, - лікар поклав руку на плече Владу і зник за дверима операційної.

Шість годин Владислав сидів під дверима операційної. Відразу після того, як лікар увійшов в операційну, до лікарні приїхав Матвій разом з Олександром. За ними винувато йшов Кирило.

• Як ти міг відпустити її саму? Чи ти зовсім бовдур? – лаявся Матвій.

Олександр намагався дізнатися бодай щось у медсестри. Матвій стояв посеред лікарні і продовжував кричати на Кирила. А той тільки мовчки дивився в підлогу час від часу повторюючи, що це був наказ.

• Це не Білоградський сидить навпроти операційної? – запитав Матвій в Олександра, забувши про Кирила.
• А він що тут забув? – здивувався чоловік.
• Після зустрічі з ним в аеропорту, пані Софія забрала авто і поїхал геть, - втрутився Кирило.
• Медсестро! – покликав Олександр молоду дівчину. – Чому той хлопець сидить під дверима операційної?
• Це чоловік дівчини, яка знаходиться там.
• Чоловік? – в один голос повторили всі втрьох.
• Так, - невпевнено відповіла медсестра. – Він приїхав разом зі швидкою і представився саме так.

Всі троє підійшли до Владислава. Той не звертав на них увагу, продовжував дивитися на двері операційної. Минала година за годиною, але ніхто так і не виходив до них.

• Дежавю, - заговорив Олександр. – Два з половиною роки тому ми з Софією так само сиділи під дверима операційної, чекаючи коли вийде лікар.
• Сподіваюся, Господь буде милостивим, і Софія не повторить долю Єгора.
• Що ви маєте на увазі? – вперше за час, який вони провели під операційною, Владислав заговорив.
• Софія з Єгором кохали один одного, але бути разом їм не судилося. Хлопець потрапив в автокатастрофу, просто як Софія зараз, і помер на операційном столі, - пояснив Матвій.