Розділ 32

Через дві години зала була порожньою. Софія сиділа за величезним столом. Поряд сидів Матвій. Мленького Єгора Кирило відвіз додому. Олександр нервово міряв кроками залу. Він не чекав на таку поведінку з боку дівчини.

• Софіє, ти влаштувала справжній цирк! Як ти тепер вестимеш справи з цими людьми? Що робитимеш, якщо вони відвернуться від тебе?

Дівчина мовчала. Сиділа собі тихо, водила олівцем по столі і тікала подумки подалі від розгніваного Саші. Вона прийшла до тями, усвідомила, де вона і що упало їй на плечі.

• Ти мене слухаєш?! – хлопець розвернув її крісло до себе.
• Ні! – викрикнула дівчина від несподіванки.
• Що?
• Пробач! – закричала вона. – Так, я повела себе як дешева актриса і шкодую про це. Пробач! Пробач! Пробач!

Він не очікував почути це. Сподівався на байдужість і готувався доводити неправоту Софії, але своїми вибаченнями вона спантеличила його не менше, ніж своїми словами акціонерів кілька годин тому.

Олександр перевів погляд на Матвія, сподівався що той втрутиться в розмову. Якщо чесно, то хлопець не знав як реагувати на слова молодої спадкоємиці. Але чоловік мовчав.

• Ну хоча б ви спробуйте поговорити з нею! – не витримав він.
• Думаю, що пані досить на сьогодні справ. Софіє, пропуную відвести вас додому.

Софія поглянула на Матвія. Хотіла б вона знати, про що він зараз думає, але його думки лишалися загадкою для неї.

• Скажіть, на скільки все погано? – вона дивился на чоловіка очима повними надіями.
• Ви вчинили правильно, - просто відповів він. – Ходімо.
• Ви зараз серйозно? – накинувся на нього Саша.
• Цілком, - чоловік поглянув просто в очі хлопцю. – Пані поставила їй на місце, показала, що не стане терпіти від них будь-яких насмішок у свій бік, і те хто вона і за яких обставин зайняла крісло президента компанії їх не обходить. Я не стану заперечувати, що це було зроблено у досить грубій формі, та все ж, що пропонуєт ви, стояти і мовчки спостерігати як над вами насміхаються? Наврядче б ви так просо стояли, би мова йшла про вас. Вважаю тему розмови вважати закритою.

Як і очікувалося, поява в компанії нової власниці справила неабияке враження на усіх. Наступного ж дня дівчиа отримала купу запрошень на різні бізнес-обіди та прийоми. Усі партнери прагнули особисто познайомитися з молодим президентом. Софія боялася уявити, зі скількома людьми їй доведеться познайомитися і яким чином вона запам’ятає їхні імена.

Дякувати Богу, поруч були Матвій з Олександром. Інколи мозок дівчини закіпав від тієї кількості інформації, яку вона отримувала від них. Матвій пильно стежив за розкладом дівчини: щоб асистент вносив урозклад нові зустрічі, наради, переговори.

Десь через тиждень після того, як Софія почала працювати в компанії, чоловік почав один за одним звільняти її асистентів. Першою була Міла – колишній секретар Олега. Дівчина з ссамого початку поставила під сумнів вою кандидатуру під сумнів. Вона постійно забувала вносити в розклад Софії нові зустрічі, або ж ставила на один час дві, а то й три зустрічі підряд.

• Яким чином ви справлялися зі своїми обов’язками, коли працювали на Олега? – кричав постійно урівноважений і спокійний Матвій. – Він жодного разу не мав таких проблем, які створюєте ви.
• Пан Олег завжди сам призначав переговори і підлаштовував плад на день під себе.
• А знаєте чому? Бо йому було шкода звільнити настільки безнадійного секретаря як ви! А от мені не шкода, я впевнений, що з вас вийде непогада домогосподарка. Нехай щастить на кулінарних курсах.

Після неї була Віталія Юріївна. Жіночка сорока років, але та аж занадто відповідально ставилася до особистих проблем співробітників компанії і їх обговоренню зі своєю подругою з відділу кадрів, за що й поплатися місцем в компанії.

Потім було ще кілька молодих дівчат, але все безрезультатно. Як говорив сам Матвій: «Їм би заможного нареченого знайти, власне, через що вони й тут і будувати міцну сім’ю, а не кар’єру».

Близько двох місяців чоловік займався пошуками гідного асистента для Софії, в той час самостійно виконуючи його обов’язки. Та одного дня він щасливий зайшов до кабінету дівчини і безцеремонно заявив:

• Пані та понове, - звертався він до дівчини і Олександра з фінансовим директором, які саме закінчували знайомити Софію з фінансовими питаннями компанії, - цей день настав! Софіє, дозвольте мені щиро привітати вас з тим, що нарешті я закінчив пошуки і готовий представити вашого нового асистента, секретаря, помічника – називайте його як вам завгодно, - Чоловік поклав перед дівчиною папку з особистою справою. Усі троє переглянулися між собою, трохи налякані збудженим стотаном Матвія.
• Ну що ж, подивимось, - дівчина відкрила першу сторінку і почала уважно вивчати вміст.
• Це молодий чоловік, - зауважив Олександр.
• Найкращий випускник Бізнес-школи про Київському університеті. Ви погляньте, які у нього рекомендації. І головне, він не має нічого спільного з попередніми.
• Так, бо всі вони були жінками, що мали почуття та були підвладні емоціям, - тихо засміялася Софія.
• Пи всій повазі, не смію з вами не погодитись, - відказав Матвій, трохи соромлячись визнавати цей факт.
• Добре, нехай. Побачимо на скільки вас витачить цього разу, - Софія віддала йому папку назад.
• Запевняю, цього разу ви не матимете жодних проблем з секретарем.