Розділ 17

Голова Софії була на грані вибуху. Телефон розривався. Крізь біль у голові й сон дівчина ледь змусила себе підняти слухавку. Інтуїтивно вона натиснула зелену кнопку на екрані.

- Алло,- сказала вона.

- Вишневська, ти збожеволіла? – кричала їй Богдана. – За тридцять хвилин у вас з Марком важлива зустріч і підписання контракту! Де тебе чорти носять? Я сподіваюся, що ти вже на шляху до офісу, інакше я тобі не заздрю.

- Що? – схопилася з ліжка Софія. – Котра година?

- Ти жартуєш? О пів на десяту.

- Чорт! – крикнула дівчина. – Я зараз буду.

- Марк рве і мече. Не знаю, що учора між вами сталося, але раджу тобі вигадати ну дуже правдоподібну історію, чому ти ще не тут.

- Зрозуміла,- Софія кинула слухавку.

Дівчина подивилася на сусіднє ліжко, де безтурботно спав Влад. Софія схопила свою подушку і кинула в нього, в придачу закричавши:

- Прокидайся! Я запізнююсь.

Від несподівано прилетівшої до хлопця подушки, він різко підірвався з ліжка і розгублено замахав головою.

- Що? Що ти робиш?

- За двадцять хвилин я маю бути в офісі. І мені байдуже, як ти це зробиш, - Софія взялась за голову, вона терпіла наслідки минулої ночі.

- Зле? Я тебе зрозумів. Зараз будеш як новенька. Холодний душ, і навіть не думай себе жаліти, - наказав Владислав, проводжаючи дівчину до ванної кімнати і зачиняючи за нею двері. – Лише п`ять хвилин! – повторив він. – Якщо ти не вийдеш звідти, то я тебе винесу силоміць.

Поки Софія була у ванній, Влад знайшов аспірин у аптечці і замовив міцної кави без цукру. На диво швидко Софія повернулася з душу і була здивована тому, в якій чудовій формі був Білоградський, наче не з ним вона цілу ніч обіймала пляшку.

- Коли це все закінчиться, то я обов’язково випитаю, як тобі це вдається.

- Роки наполегливих тренувань,- гордо заявив хлопець.

Через п'ятнадцять хвилин новенький Астан Марті зупинився біля офісу Трансп-А. Софія глянула на маленький годинник, який прикрашав її руку і була у захваті.

- Та у мене в запасі ще ціла вічність. Я звернулася до тієї людини, - похвалила Софія Владислава.

- Ненавиджу запізнюватися, - він подивився на дівчину і подарував їй свою найчарівнішу посмішку.

- Дякую, - сказала Софія і вийшла з автомобіля.

- Для вас все, що завгодно, - кинув їй у слід хлопець.

Софія не зупиняючись, зайшла до офісу. Добре, що Влад не бачив її широкої посмішки на обличчі після цих слів.

Софія вийшла з ліфту і відразу відчула напругу, яка панувала там. Всі метушливо бігали, не знаючи за що братися. З кабінету Марка лунали крики. За мить звідти вибігла молода секретарка, заливаючись сльозами.

- Спокійно, - сказала собі Софія. – Візьми себе в руки і просто прийми це.

- Вишневська! – Софія здригнулася. До неї бігла Богдана. – Якого дідька ти коїш?

- Ти про що? – розгубилася дівчина.

- Чому кашу заварила ти, а розхльобувати мені? Твій Марк як озвірівший кидається на всіх. Вчора вночі взагалі заявився до нас додому, вимагаючи побачення з тобою. Де ти була?

- Все потім, - сказала Софія. Дівчина терпіла на собі погляд Марка, який стояв у дверях свого кабінету.

- Це тобі за мою безсонну ніч, - прошептала їй на вухо Дана і зникла.

Софія зробила глибокий вдих і почала йти до хлопця. Вона готувала себе до найгіршого. Марк мовчки стояв і спостерігав за нею. Дівчина підійшла до нього і мовила:

- Доброго ранку.

- Вас звільнено з посади помічника директора філії через невиконання обов’язків. Збирайте свої речі і переходьте до відділу комунікацій. Якщо ви й надалі так безвідповідально ставитиметеся до своїх обов’язків, то вас буде звільнено. Сподіваюсь, що я все доступно пояснив.

Софія не вірила своїм вухам. Це говорив Марк, той Марк який ще вчора ні на крок не відпускав її від себе, Марк, який зараз просто відштовхнув її подалі. Їй було важко зрозуміти, що саме вона відчуває. Всередині не було нічого. Тільки одна думка промайнула в її голові: «Тобою кидаються як іграшкою то в право, то в ліво». Дівчина підняла очі, зібрала всю свою волю в кулак і відповіла:

- Більш ніж доступно, - вона простягла йому папери для сьогоднішньої зустрічі. Софія не стала нічого пояснювати чи з’ясовувати, а просто розвернулася і знову пішла до ліфту.

Щойно дівчина підійшла до нього, як звідти вийшов Влад, який вочевидь затримався надворі, щоб не створювати зайвих приводів для пліток в сторону Софії. Вона ж просто поглянула на нього і натиснула кнопку на поверх нижче.

Білоградський почекав поки двері за нею зачиняться. Марк стояв і дивився як вона йде. Влад підійшов до нього, здогадуючись що трапилося тут до його приходу.

- Почни шкодувати просто зараз, - кинув в Марка Владислав і зайшов до конференц-зали, яка знаходилася поруч з кабінетом Авдієва.