Розділ 13

Софія різко розплющила очі. Кілька секунд вона не могла зрозуміти де знаходиться і що сталося, але поволі події вчорашнього дня повернулися до неї. Вона встала з ліжка, закутуючись в простирадло і поглянула на того, хто мирно спав поруч.

 - Чорт!

Дівчина навшпиньки прокралася до дверей, що вели в коридор, захопивши перше з того одягу, який валявся під ногами. Вона лише хотіла вийти з кімнати без зайвого шуму. Зачинивши двері, вона кинулася на перший поверх у пошуках ванної кімнати. Пройшла простору вітальню, яка переходила в кухню. Помітила коридор і пішла по ньому, де й знайшла ще одну ванну. Софія навіть не стала зачиняти за собою двері, а відразу стала під душ, звідки на неї полилася холодна вода. Дівчина не терпіти не могла холоду, а зараз стояла під майже крижаною водою і не зважала на це. Вона намагалася зрозуміти, чим вона керувалася і як тепер виправити ситуацію. Та в голову не приходила жодної думки з цього приводу, лише обличчя Марка стояло перед очима, вона досі відчувала його дотики.

 - Що зі мною? – запитала Софія сама себе, та на відповідь годі було й чекати, точніше вона не хотіла її почути. Їй було страшно зізнатися самій собі, що відчуває і до кого.

Дівчина вийшла з під потоку води і витерлася м’яким білосніжним рушником. Виявилося, що вона взяла сорочку Марка, коли виходила з кімнати. «Треба тікати звідси» - впевнено подумала вона. Подумала, але не хотіла, настільки не хотіла, що готова була повернутися до спальні і знову заснути поруч з ним. Дай Боже щастя тому, хто вигадав компроміс! Софія прийняла єдина вірне рішення, яке тільки могла. Дівчина одягла сорочку і пішла на кухню. Вона одразу звернула увагу на кавоварку, що стояла в кутку. Саму каву вона теж знайшла досить швидко. І вже за кілька хвилин Марк прокинувся від аромату кави, який пробрався до спальні. Він злякався, коли біля нього знову не було Софії.

 - Чорт! Невже знову, - він встав з ліжка, накинув штани і кинувся до низу.

Коли він спустився, то побачив увімкнену каво-машину і відчинені скляні двері, що вели на задній двір, звідки було видно все місто, яке повільно переходило в океан. І біля басейну в м’якому кріслі сиділа вона. Макр дякував усім вищим силам за те, що вона зараз тут. Він тихо підійшов до дверей, але не міг наважитись зробити крок до неї. Дівчина раптом заговорила.

 - Отже, ненавидиш каву, але ні слова не сказав, коли я змушувала її пити підчас похмілля. Заради чого такі жертви?

 - Заради тебе, - тихо, немов сам до себе, відповів Марк.

Софія повернула голову в бік і він побачив її профіль, який посміхався, але вона продовжувала сидіти до нього спиною. Марк наважився зробити крок, коли вона піднялася і підійшла до невеличкого низького паркану, який відділяв подвір’я.

Марк відразу звернув увагу на сорочку, що була на Софії. Він ніжно посміхнувся і зайняв її місце на кріслі, відпивши трохи її кави. Софія розвернулася і вже стояла до нього обличчям.

 - Я хочу дещо запитати, - сказала вона.

 - Питай, - він був готовий відповісти на будь-яке її питання, чого б воно не стосувалося.

 - По-перше, що вас пов’язує з Білоградським?

 - Ще з дитинства у нас з ним не склалося. Ми були друзями, приховувати не стану, але він завжди підносив себе над іншими. Коли мені було майже вісімнадцять, коли нашій дружбі прийшов кінець. Він успадкував бізнес свого батька, який помер і занадто рано для нього, як на мене, йому довелося подорослішати і ще швидше він змінив коло спілкування, давши зрозуміти, що всі інші йому не рівня. До цього часу ми з ним більше не спілкувалися, тільки зрідка пересікалися на різних світських заходах, де робили вигляд, що не помічаємо один одного. Це все.

- Тоді поговорімо про Єлизавету, - випалила дівчина, що було схоже на контратаку в сторону Марка.

Він не очікував цього, і торкатися цієї теми хотілося найменше (взагалі не хотілося!). Відкинувшись на спинку крісла і закинувши голову до гори він важки зітхнув.

- Перше кохання, якщо можна це так назвати. Ще з дитинства нам пророчать щасливе сімейне життя і об’єднання двох великих компаній. Я бігав за нею як хлопчисько до шістнадцяти років, але вона подорослішала першою, а коли подорослішав я, то почав розуміти дещо – в її прекрасну руду голову вбили, що я її майбутнє і нікуди не дінуся, мовляв чоловіком вона забезпечена, тому не варто турбуватися про такі дрібниці, як стосунки, почуття та інше. Але вона не взяла до уваги те, що діти виростають рано чи пізно. Тож я виріс. У мене з’явилася татова кредитка, перше спортивне авто, а посвідчення водія щедро подарувала матуся на якесь незначне свято. Тож я з головою поринув у розпутне життя, будучи по суті ще дитиною, і побачив, що не обов’язково бігати і добиватися дівчат, вона самі боротимуться за мене, а найголовніше, що Ліза не єдина у цьому світі. Через кілька років вона отямилася і почала спроби повернути все назад, які тривають і до тепер, та все безрезультатно. Ось і вся історія, - для Марка це виявилося легше, ніж він думав. Його навіть здивувало те, як він спокійно і головне чесно розказав все Софії.

- Зрозуміло, - це все що змогла відповісти дівчина.

- Тепер твоя черга, - сказав Марк.

 - Два роки тому мій коханий чоловік загинув в автокатастрофі. Сьогодні рівно два роки з дня його смерті. Це все що варто знати, - від холодного тону дівчини тіло марка здригнулося.