Розділ 12

По кімнаті розгулювала темрява. Цієї ночі безсонне місто спало, бо боялося стати свідком того, що почалося ще задовго до того, коли Марк з Софією приїхали до нього.

Він сидів біля неї і чекав, коли зможе зробити для неї щось більше ніж просто утішати на набережній. Коли Софія все ж трохи заспокоїлася, то на зміну сльозам прийшло страшне мовчання. І Марк вже й не знав, що із цього гірше. Терпець урвався, не міг він більше просто чекати. Хлопець піднявся і допоміг підвестися Софії. Та продовжувала мовчати, спокійно підкоряючись йому.

Посадивши дівчину до автомобіля, Марк набрав номер Горста. Через кілька спроб він все ж додзвонився до нього. Кілька секунд розмови і Марк вже швидко мчав нічним місто в сторону Голівуду, і тільки час від часу поглядував на Софія, яка так само мовчала.

Марк під’їхав до воріт одного із розкішних будинків і натиснув кнопку на мобільному. Ворота відчинися і він проїхав далі до самого будинку. Софія вже почала трохи приходити до тями. Хлопець відчинив дверцята і жестом попросив вийти. Дівчина вийшла і почала із захватом роздивлятися все навколо. Вона наче за кілька секунд із метушливого мегаполіса потрапила до неймовірно гарного і затишного місця. Перед нею стояв просто неймовірно красивий будинок, вона навіть могла назвати його палацом. Фасад виглядав так, наче його вкрали з її мрій і втілили в життя. Навколо будинку було багато квітів і різних рослин, скрізь окрім алеї, що вела від воріт до порогу все було встелино газоном. Сучасний білосніжний дім височів на пагорбах Лос-Анджелесу. Марк взяв Софію за руку і повів до дверей. Крізь французькі вікна дівчина вже любувалася інтер’єром всередині. Її відразу підкорив білий з чорними колонами фасад зроблений у сучасному стилі.

Марк відчинив двері, провівши дівчину у будинок. Він знову зловив себе на думці, що отримує задоволення від того, як вона дивується і захоплюється водночас такими звичними для нього речами, як наприклад цей будинок. Йому подобалося це, бо тільки так він здобував верх над нею, а не навпаки. Він повів її на другий поверх і показав, де гостьова кімната.

- Ось, будь як вдома. У ванній знайдеш чистий рушник з халатом і все необхідне. Прийми ванну, розслабся. Якщо захочеш чогось випити чи поїсти, то спускайся вниз, я приготую щось для тебе. Я зрозумію, якщо буду зайвим, не турбуватиму тебе, - Марк рушив до дверей. – Моя кімната на першому поверсі, я поки що вип’ю чогось, а потім піду спати, - сам не розумів для чого, говорив Марк. – На добраніч.

Софія стояла і дивилася йому в слід. Вона не хотіла лишатися сама! В цей день всі її чому лишають саму, хоче це і є для неї найстрашнішим. За мить Софія вибігла з кімнати і перехопила Марка на сходах.

- Ні! – крикнула вона. – Найменше мені зараз хочеться бути самій, - по обличчю знову покотилися тихі сльози.

Марк міцно обійняв її, ніжно пригорнувши до грудей.

 - Як і мені в ніч, коли ми зустрілися вперше, - тихо сказав він. – Дякую, що була зі мною. Навіть якщо ти просто спала.

Софія підняла на нього очі. Дівчина не вірила в це. Це були перші обійми за довгий час, які їй не хотілося покидати. Це була перша людина, з якої їй хотілося бути. «З мене досить, - подумала вона. – Нехай хоча б цього разу я подумаю про себе, а не про когось іншого».

Важко пояснити той зв'язок, який існував між цими двома. Вони так безглуздо намагалися уникати цього, але в той же час розуміли один одного як ніхто. І цього разу Марк, прочитавши погляд Софії, повільно спустився рукою на її талію, а іншою провів ї по щоці. Дівчина відірвала погляд від його очей, перевівши його на губи.

«Розумію», - подумав Марк і легенько поцілував її вуста. Він наче запитав її чи можна. Софія, відпустивши все і забувши про всіх відповіла йому більш палко. І ось вони вже не можуть відпустити один одного. Марк заніс Софію до спальні, вимкнувши по дорозі світло і зачинивши двері. Він опустив її на ліжко і сів біля неї. Взявши її обличчя в долоні і дивлячись в очі крізь темряву, запив:

 - Що ти зі мною робиш?

Але Софія не відповіла. Вона запустила пальці у його темне волосся і притягнула до себе. Іншою рукою вона звільняла його тіло від сорочки, не помічаючи, як вправно Марк здихався її одягу. Софія глибоко вдихнула, коли відчула його гаряче тіло на собі. Марк поцілував її шию і вони обоє випали з цієї реальності.

Вікна спальні виходили на нічне місто, за яким одразу виднівся океан. Прохолодне повітря наповнювало кімнату. Білі штори на вікнах невгамовно то розвіювалися в кімнату, то поверталися до вікна. Софію спала серед чорних шовкових простирадл. Її довге темно русе волосся розкидалося по її спині. Марк стояв біля вікна і дивився на місто. Він не вірив, що був з нею. З першої зустрічі це здавалося дня нього неможливим через його принципи стосовно чужих дівчаті і холоду з її боку. Але вона була першою, за кого він хотів боротися, навіть якщо доведеться розірвати її заручини з тим іншим. Він твердо вирішив, що не відпустить її, чого б це не коштувало. Завтра ж він запросить до себе начальника служби безпеки і скаже дізнатися абсолютно все про Софію, навіть найдрібнішу інформацію про її родичів і близьких. І байдуже ким виявиться її наречений, якщо його можна так назвати.

Він зробив останній ковток віскі зі стакану і поставив його на столик біля ліжка. На мить хлопець зупинився і подивився на тіло дівчини. Він милувався ним. В голові не було жодної брудної думки, як це бувало раніше. Знову його «вперше» і знову з нею. Марк ліг на ліжко поруч з Софіє і повільно провів пальцями по спині. Підсунувшись ближче, він вдихнув запах її волосся. Він знав його, добре знав. Саме так пахла його подушка вдома, після того як Софія спала на ній. Саме з неї він заборонив служниці прати наволочку. І саме на ній він більше жодного разу не спав, бо боявся перебити її запах своїм. Марк ніжно обійняв дівчину і заснув лише з одним проханням: «Будь ласка, нехай вона буде поруч, коли я прокинуся».