Розділ 8

Ед чекав Марка біля виходу зі спортзалу. Як би Марк не намагався привчити друга до занять спортом, Ед не піддавався.

- Як тренування? – запитав він Марка, простягаючи йому пляшку з водою.

- Ти багато втрачаєш.

- Але не шкодую, - усміхнувся Ед.

Хлопці піднялися до номеру Марка. Хлопець завжди відрізнявся тим, що жив у готелях на останніх поверхах. І якщо номер, то тільки люкс. Ще одна візитівка молодого спадкоємця.

Хлопець зняв мокру майку, недбало кинувши її на крісло.

- Скільки у нас часу?

- Хвилин сорок є. Я ще встигну випити кави,- відповів Ед.

- Чудово, - Марк пішов в душ.

Через двадцять хвилин хлопці спустилися вниз. Сьогодні вони мали оглянути офіс і познайомитися з працівниками. Марк, як керівник, хотів справити гарне перше враження на своїх підлеглих, тому одягнув одну зі своїх улюблених чорних сорочок і чорний приталений костюм.

Марк з Едом вийшли з ліфта і попрямували до ресторану. Зненацька хлопець зупинився мов вкопаний. У фоє увійшла та сама дівчина, яку він зібрався забути тут. Цього разу на її обличчі сяяла посмішка і йшла вона разом з Богданою, дівчиною його товариша Дениса.

Вони безтурботно пройшли повз, за ними зайшов Ден. Хлопець помітив знайомих і покликав Марка:

- Агов, Марк!

- Ден, з приїздом,- озвався Ед. – Як долетів?

- Чудово, якби я був не єдиним чоловіком в компанії, - він поглядом показав на дівчат, що чекали біля ресепшину.

Він покликав Дану. Дівчина, яка не помітила знайомих, швидко повела Софію до них.

- Привіт! Вибачте, ми не помітили вас. Знайомтеся, Софія. Твоя права рука,- вона звернулася до Марка.

Але хлопець не реагував на Дану. Він не міг відірвати погляду від Софії. Дівчину спершу налякала така реакція, на її появу. Але це продовжувалося лише лічені секунди, поки вона не згадала, як ридала посеред його квартири у пошуках каблучки. Їй стало соромно.

- Ми знайомі, - ледь вимовила вона.

А Марк стояв і не міг вимовити ні слова. Хотілося схопити і відвезти причину його безсонних ночей подалі від усіх.

- Що? – скрикнула Дана. – І я дізнаюся про це лише зараз? Я вимагаю пояснень.

Але ці двоє не квапилися повідати друзям історію свого знайомства. Обоє стояли, трохи зніяковілі, не знаючи, що сказати один одному. Софія ще ніколи не почувала себе так. Вона не була з тих, хто страждав від незручних пауз у діалогах. Завжди було легко спілкуватися з незнайомими людьми, і саме це уміння зробити розмову невимушеною приваблювало в ній. Нарешті Денис не витримав криків своєї дівчини і взяв ситуацію у свої руки.

- Не хочу вас відривати від не знаю чого, але у нас обмаль часу, тому треба йти, - він взяв дівчат під руки. – Зустрінемось вже на місці, - сказав хлопцям і повів супутниць за ключами від номерів.

Ед у свою чергу, без зайвих запитань, повів свого мовчазливого друга до ресторану.

- Нічого не хочеш мені розповісти? - запитала Дана, коли вони підіймалися ліфтом.

- Це той хлопець, з яким я пішла з клубу і провела ніч, - без зайвих церемоній сказала дівчина.

- Нічого собі! – випалив Ден. – Ти ж знаєш хто він?

Дівчата подивилися на Дениса, чекаючи пояснень.

- Це син Володимира Авдієва, того самого Авдієва, який входить в десятку найбагатших і найуспішніших людей нашої країни.

- Стривай, так це виходить, Софія підчепила золоте дитя? Я чула, що він ще той бабій.

- Це ще м’яко кажучи, дівчата йому проходу не дають і він вміло користується цим.

- Наче головний герой з американських фільмів, - мрійливо сказала Богдана.

- Я щось не зрозумів, до чого ти ведеш? – Денис з недовірою і докором поглянув на свою кохану.

Дана зробила невинний вираз обличчя і обвила своїми руками шию хлопця.

- Я готова все віддати, щоб ти частіше дивився на мене так, як зараз.

- Краще насолоджуйся спокійним і щасливим життям, аніж провокувати мене, - хлопець поцілував Дану у щоку.

Софія зовсім не слухала цих розмов. Вона думала про той погляд, від якого її врятував Ден. Пронизливий і відвертий. Так дивляться на людину, коли готові віддати за неї життя. Дівчина швидко прогнала ці думки. Не варто фантазувати, просто їхнє знайомство було дивним. А тепер ще й ця ситуація з роботою, як вона зрозуміла, працювати доведеться пліч-о-пліч.

Софія швидко закрила за собою двері номеру, щоб Дана не встигла зайти за нею. Кімната була дуже світлою з видом на місто. Софія вийшла на балкон. Стало легше. Вона швидко зняла одяг і пішла в душ.

Дівчина вибігла з душу і кинула до мобільного. На зв’язку були її кохані чоловіки. Батько по-воєнному доповів про справи в дома і поскаржився, що Єгор сьогодні відмовився їсти його надто чоловічу кашу. Малюк помахав мамі в камеру і вони попрощалися. Софія вимкнула скайп і почала одягатися. На телефон прийшла смс від Дани «чекаємо на тебе на терасі ресторану, поквапся». Вона швидко відкрила свою валізу і дістала звідти світло блакитну легку сукню. Заколола волосся, щоб не заважало, незграбно і легко, але це завжди виглядало так, наче вона витрачала на зачіску по пів години. Софія схопила сумочку з телефоном і зачинила за собою номер.

Дівчина викликала ліфт. До неї підійшла літня пара. Це зворушило Софію, вона завжди захоплювалася людьми, які навіть проживши все життя разом, досі кохали один одного. Двері відчинилися, за ними стояв Марк, засунувши руки до кишень своїх штанів. Дівчина знову відчула себе незручно. Хотілося розвернутися і знову зачинитися в номері, як вона зробила це з Даною. Але натомість вона легко усміхнулася, взявши себе в руки, і зайшла за парою до ліфту.

Коли двері ліфту відчинилися і Марк побачив її, то явно був задоволений цій зустрічі, бо саме заради цього він підіймався до себе на поверх, відчуваючи, що вони зустрінуться. На щастя, літні люди вийшли через кілька поверхів і хлопець з дівчиною лишилися наодинці.