Розділ 5

По нічному місту мчала новенька Audi R8 чорного кольору. На передньому сидінні мирно спала Софія. Хлопець заїхав на парковку біля елітної багатоповерхівки. Він тихо відчинив дверцята і взяв дівчину на руки. Ліфт піднявся на 17 поверх. Софія ворухнулася. Марк затамував подих, наче боявся розбудити її. Він відчинив двері і пройшов до спальні. Обережна, наче дитину він поклав дівчину на ліжко. Софія на мить відкрила очі і подивилася на нього. Він стояв над нею, засунувши руки в кишені свого костюма. Дівчина знову заснула. Він ще кілька хвилин дивився на неї. Підійшов до шафи і дістав звідти плед і вкрив її.

Зачинивши двері спальні він пішов до вітальні і відкрив бар, діставши звідти пляшку елітного напою. Склянка наповнилася віскі з льодом. Марк зняв піджак і дістав звідти свій мобільний. 7 пропущених від Лізи. Проігнорував. Взявши склянку він повернувся до спальні, сів у крісло навпроти ліжка і просидів так до світанку.

«Дитя»- подумав він і вийшов з кімнати. Знову повернувся до вітальні і міцно заснув.

Софія прокинулася від нестерпного болю в голові. Розплющивши очі, дівчина не розуміла де вона. На мить подумала, що ще спить. Натрапила рукою на свій телефон. 13 пропущених від Дани. Проігноровано. Вона повільно піднялася з ліжка взяла сумочку і босоніжки в руки і вийшла зі спальні. Пройшла до порожньої вітальні, на кухні теж нікого. Вона прислухалася. Почула шум води з душу.

- Чорт! Оце вляпалась,- вона знайшла вихід і викликала ліфт. Поки чекала, намагалася згадати бодай щось з учорашнього вечора. Останнім в памяті була розлита вода біля бару і все, далі як в тумані.

Софія вийшла на вулицю. Від свіжого ранкового повітря стало краще. Глянула на годинник, 6:43.

- Чудово,- зітхнула дівчина.

Вона сіла в перше таксі, що трапилося їй і поїхала за домашньою адресою.

Марк прокинувся. Спочатку не розумів, чому не в ліжку. Але він швидко згадав про незнайомку в ліжку. Зайшов до спальні. Дівчина спала. Хлопець тихо відчинив гардеробну і дістав звідти чисту сорочку і джинси. Подивився на себе в дзеркало. У голові пронісся вчорашній вечір. Зустріч з батьком, сварка з Лізою, клуб. Єдине чого хотілося, так це зняти цей ненависний костюм. Він тихо вийшов зі спальні і пішов в душ. Увімкнув воду. Йому хотілося щоб з нього змився вчорашній вечір.

Мобільний Марка просто розривався, коли той повернувся до вітальні після душу. Дзвонила Ліза.

- Ну звісно, хто б ще,- зітхнув Марк.

Вхідні двері відчинилися і до кімнати увійшла струнка красуня на високих підборах. Марк був, мяко кажучи, здивований появою своєї «коханої» нареченої.

- Браво, Авдієв. Якщо ховаєшся, то хоча б двері зачиняти навчися, так будь-хто може увійти.

- Тобто, ти? – Марк закотив очі. – Стривай, відчинені? – він підбіг до дверей спальні. – Чорт!

- То тепер ти навіть не приховуєш своїх повій, - підійшла Ліза.

- Що ти тут забулась? Хіба я запрошував тебе? – хлопець був на грані.

- Нагадаю тобі, якщо забувся – я твоя наречена.

- Співчуваю, - кинув Марк, беручи куртку.

Рудоволоса красуня стала за його спиною. Її руки обвили тіло хлопця. Марк терпіти не міг, коли вона торкалася до нього.

- Я сумувала. Хочеш мене?

- Я тобі зателефоную, - він звільнився від її обіймів.

- Та пішов ти! Я не одна із твоїх дівок. Ти не маєш жодного права ставитися так до мене. Я спадкоємиця ЕКGrup. Розчавити тебе і твою сім*ю для мене як купити нову пару взуття.

Марк повернувся до неї. Палкий вираз зник з її обличчя.

- Вважаєш, що триматимеш мене на короткому повідку грошима і звязками своєї сімї? Я схожий на слухняного хлопчика? Їм начхати на тебе. Твої батьки надто зайняті своїм особистим життям, щоб перейматися тобою. Я єдиний спадкоємець одного з найкрупніших холдингів Європи. А тобі варто налагодити стосунки зі своїм старшим братом, якщо хочеш коли-небуть потрапити в крісло акціонера.

Дівчина не могла вимовити ні слова. Вона опустила очі, не маючи сил дивитися на нього.

- Для чого ти це робиш? Коли вже зрозумієш, що ми не будемо разом? Тобі подобається терпіти знущання? Залиш мене і знайди собі нового хлопця, - Марк відштовхнув Лізу і вийшов з квартири.

Дівчина опустилася на диван, даремно намагаючись стримати сльози. Вони знали один одного з дитинства. Батьки завжди говорили, що вони будуть разом і дві сімї обєднаються. Дівчина й сама не розуміла до кінця чи справді вони заручені, чи це лише дурнувата дитяча уява. Впевненості додавали лише постійні слова про весілля, які вона чула від усіх рідних і знайомих. Якийсь час між ними було щось більше, ніж просто дружба. Але Марк занадто рано спробував на смак доросле життя. Таткова кредитка, сімейна краса і харизма зробили свою справу. Він завжди був в центрі уваги і не страждав він нестачі уваги з боку дівчат. Марка ніколи не цікавили почуття чи щось у цьому сенсі. Складно уявити як він знехтував часом, що був відведений на перше кохання. За всі свої 22 роки життя, хлопець лише дозволяв кохати себе, ставлячись до кожної нової дівчини як до іграшки, про яку забував, знайшовши нову. Мабуть саме це й притягує до поганих хлопців – ніколи не знаєш, яка ваша зустріч стане останньою. Це додає азарту, якого так не вистачає у житті «хороших» хлопців.

Ліза підвелася і пройшла до спальні. На ліжку був лише зімятий плед. Але як би вона не намагалася переконати себе, виправдати кохану людину, запах жіночих парфумів, що стояв у кімнаті наче промовляв «Не обманюй себе, ти все прекрасно розумієш».

Ліза схопила склянку, як лишив вночі Марк і жбурнула її в стіну. Вона знову і знову прокручувала в голові все те, що встигла надумати за ніч. Вона забігла в гардеробну і схопила всі речі, які тільки змогла. Вони полетіли просто з вікна 17-го поверху. Не тямлячи себе від люті і образи, дівчина вибігла до вітальні. Там стояла перелякана прибиральниця, яка прийшла на роботу. Дівчина зупинилася, але не на довго. Вона в ту ж хвилину повернулася до гардеробної і відкрила першу шухляду. Колекція дорогих годинників опинилася на підлозі вітальні і була розтрощена просто на очах у бідолашної жінки.