Розділ 4

Минув перший рік життя Єгора. Хлопчик вже впевнено бігав і ні хвилини не мовчав. Дана дивувалася, з яким терпінням Софія ставилася до слів сина, відповідала на набридливі дитячі питання з повною серйозністю.

Здавалося б все добре, але батько Софії не міг дивитися на те, як його дочка, яка не так давно була найкращою на факультеті, записалася в домогосподарки.

Богдану теж це не влаштовувало, вона прагнула повернути подругу, яка була похована разом зі своїм нареченим.

- Ти майже два роки нікуди не виходила з дому, - по-дитячому сказала Дана.

Софія подивилася на неї, розуміючи на що натякає подруга.

- Про що ти? Ми щойно з прогулянки,- зробила вигляд, що не розуміє.

- Ти прекрасно знаєш про що я, - більш серйозно сказала Дана. – Давай вийдемо сьогодні кудись, один раз.

- Ми вже говорили про це.

- Я скучила за подругою, ти не мала право хоронити її разом з Єгором,- розізлилася дівчина і направилася до дверей.

Софія не пішла за нею. Дана підійшла до свого авто, коли прийшло повідомлення: «Час і місце». Дівчина переможно і в той же час із вдячністю усміхнулася телефону.

Батько майже силоміць випхав дочку з дому до подруги, кинувши їй у слід:

- І не смій повертатися раніше третьої ночі, інакше не впустимо тебе.

Богдана чекала на неї з Деном внизу. Ці двоє знали чи не кожен місцевий нічний клуб – від дешевих забігайлівок до елітних закритих клубів де вхід суто для власників мега-корпорацій, режисерів, зірок і майбутніх спадкоємців акцій родинного бізнесу. Саме до одного із таких клубів і вирішила Дана повести подругу, прагнучи розпалити в ній той вогонь минулих днів, який вона безжально загасила сльозами скорботи і дитячими пелюшками.

Софія знала, що так просто вона не зможе піти, тому вирішила просто відбути свій термін увязнення в цьому клубі. Коли вони сіли за свій столик,дівчина згадала як не так і давно самостійно тягла Дана в такі місця і як їх не любив Єгор, але ходив з нею. Вона прокручувала в голові спогади з того, минулого життя і порівнювала його з теперішнім. Як все змінилося в одну секунду. Зараз вона зовсім інша. Дівчина поглянула на натовп людей на тансполі, куди рвалася Дана. Вона намагалася в одній із них побачити себе колишню.

- Ні, так не піде, - відірвав її від роздумів Денис. – Якщо тобі в кайф мучати себе, то пожалій хоча б мене. Якщо ти так і сидітимеш цілу ніч, то Дана ще тиждень буде злитися на тебе, а отримуватиму я. Так що давай, зроби хоча б вигляд, що все гаразд,- він підсунув їй склянку з яскравим коктейлем.

«Можливо він і правий, завтра я знову повернуся до звичайного ТЕПЕР життя»- подумала Софія.

- Ну звісно ж я маю рацію,- закотив очі хлопець, немов прочитавши її думки.

Дівчина взяла в руки стакан і солодкий напій з нотами джину за раз випила все до останньої краплі. Друзі були задоволені. За цим напоєм пслідувало ще кілька, після яких Дана витягла подругу на танспол. Софія не сперечалася.

- З поверненням!- сказала Богдана.

Після кількох годин у клубі і кількості напоїв, яка вже навіть не рахувалася Софія відчула, що у неї запаморочилося в голові. Вона сказала Дані і, відправивши до неї Дена, пішла до вбиральні.

Її трохи водило в різні стороні. Проходячи повз бар, дівчина зачепила кількох людей і зрозуміла, що далі буде тільки гірше. Вона сіла за бак і звернулася до бармена:

- Сильногазовану з лимоном, будь ласка.

Хлопець по ту сторону поставив перед нею склянку з водою. Софія хотіла взяти її, але зачепила і вода розлилася. Хлопець, що сидів біля неї весь цей час і проігнорував те, як вона пройшла повз, використавши його плече як опору, спостерігав, як вода повільно потрапила на нього і саму дівчину.

- Ой, буває,- усміхнулася Софія бармену і підвелася, щоб продовжити свій нелегкий шлях до вбиральні, але спіткнулася і зависла в повітрі.

Хлопець, якого вона облила стояв біля неї і тримав її за плечі.

- Скільки ж ти випила?

- Так відразу не скажеш, але останньою точно була текіла,- знизувала плечами дівчина.

- Давай проведу тебе,- сказав незнайомець, беручи її під руку.

- Збоченець,- усміхнулася вона і звільнивши свою руку повільно, але більш впевнено пішла до туалету.

- Збоченець?!!- перепитав спантеличений хлопець.

Але Софія вже не слухала його і за мить вже стояла біля раковини, підставивши руки під холодну воду. Холодна вода привела її трохи до тями. Двері відчинилися і увійшов той сами «збоченець» зі склянкою води, де вже розчинялася пігулка від похмілля. Дівчина не зважала на нього, продовжувала обдавати своє обличчя і шию холодною водою. По відкритій спині стікали краплі. Це було перше, що впало йому в очі. Але він швидко прийшов до тями і підійшов до незнайомки, ставлячи біля неї склянку.

- Випий, краще стане.

- Сам пий,- кинула Софія, навіть на глянувши ні на хлопця, ні на склянку.

Незнайомець спокійно підніс склянку до рота і зробив кілька ковтків, знову поставив її біля дівчини, але вже ближче. Софія взяла і випила все до останньої краплі.

Хлопець не зводив з неї очей.

- Дякую і до побачення,- сказала дівчина, ідучи до виходу, але знову спіткнулася.

- Твої батьки знають, де ти тиняєшся? – запитав хлопець, допомагаючи підвестися їй.

- Хм, а ти смішний. Котра година?

- Пів на першу. Ти давно маєш бути дома?- засміявся хлопець.

- Аби ж. Ще дві з половиною години.

- А не запізно для тебе? Діти в такий час вже давно сплять.

- То що ти тут робиш?- холодно подивилася йому в очі.

Хлопець підняв її і вивів з туалету.

- Я відвезу тебе додому. Яка адреса?

- Не можна додому, ще рано. Мене не впустять.