Розділ 45

Вона йшла впевнено та не зводила з нього очей. Ліза одразу помітила її. Та дівчина була впевнена, що їй з коханим нічого не загрожує. Навколо багато гостей, преси та ще більше охорони. Але Марк знав Софію і те, що їй начхати на правила та плітки в її бік.

Софія стояла перед ним і дивилася просто у вічі.

- Пані Вишневська, – ніяково заговорив Марк. Аби він не зробив цього першим, то вона так би й продовжувала мовчки дивитися на нього.

- Пане Авдієв, рада бачити вас! – Софія подарувала йому свою приголомшливу посмішку та поцілувала у щоку, немов вони були давніми знайомими.

Марк був приголомшений, а його дружина втратила мову, що було не властиво для неї. Та не встигла Ліза оговтатися й вчепитися суперниці в горло, як Софія переключилася на неї:

- Лізо! Подружнє життя пішло вам на користь, – Софія і її поцілувала у щоку. – Я така рада зустріти вас тут. Ви навіть не уявляєте, як вчасно. Хочу бути відвертою, після подяки за запрошення, у мене  закінчилися теми для розмов з пані Катериною, – коли вона говорила останні слова, то нахилилася трохи ближче до Лізи, немов шепотіла до неї та усміхнулася.

- Пані Вишневська, – Софія почула знайомий голос за спиною і вже за мить Гліб став біля сестри.

- Пане Костецький! Як завжди неперевершено виглядаєте, – Софія навіть не думала здаватися і продовжувала свою гру.

- Не ліпше ніж ви, – раніше цей спокійний низький голос вселяв в неї страх, та не тепер.  Софія за лічені хвилини, відтоді як побачила Авдієва, стала самим втіленням впевненості.

- Не мала нагоди привітати вас раніше.

-- З чим? – запитав Гліб.

- Ну що ви? З майбутнім поповненням у родині.

- А, ви про це, – байдуже відказав він. – Не варто. Я щасливий, що нарешті зміг здихатися своєї ноші. Тож тепер все що стосується моєї дорогоцінної сестри лягло на плечі мого зятя, – Гліб перевів зневажливий погляд на Марка.

Той весь час мовчи спостерігав за виставою, яку розігрувала Софія з Костецьким. Останні слова анітрохи не зачепили його. Навпаки, закотив очі на стелю і не зміг стримати сміху.

- От бачиш, люба, твій чоловік розуміє жарти, на відмінно від тебе, – усміхнувся Гліб. – Пані Софіє, з вашого дозволу, – він став біля неї і запропонував їй свій лікоть.

Софія не роздумувала і взяла його під руку. Вона не зводила довго очей з Марка і коли довелося ти з Глібом, багатозначно проігнорувала Лізу і усміхнулася йому.

- До речі, – раптом вигукнула Софія. – Стосовно тієї розмови кілька днів тому. Кожен має шанс почати все з початку. Раджу вам все ж наважитись та почати. Гарного вечора! Ще побачимось.

Не чекаючи на відповідь, Софія розвернулася і у супроводі Гліба попрямувала до бару.

- Я знаю про те, ви бачилися, – раптом вигукнула Ліза.

Пара озирнулася на ці слова.

- І не дивно. Ви ж подружжя і маєте бути в курсі подібних речей, – Софія дивилася на лізу так, як дивляться на дітей.

Коли Софія з братом пішли, Ліза підняла очі на чоловіка.

- Ти ж не знала про це, – байдуже сказав Марк.

- А мала б, – кинула дівчина.

Владислав провів поглядом Софію, яку під руку тримав Костецький. В ту ж секунду він перехили стакан з віскі і хотів накинутися на Гліба. Та жіноча рука схопила його за руку і змусила обернутися обличчям до дівчини.

- Охолонь, Білоградський! – перед ним стояла Магдалена. – Чи ти не бачиш, що вона з ними грає?

- Іди до біса, Маг.

- Боляче? – запитала дівчина.

Влад проігнорував її запитання.

- Хочеш ми теж зіграємо? – дівчина спіймала іскру в його очах. – Хочеш, – Магдалена усміхнулася і взяла дві склянки з віскі у офіціанта, що проходив повз.

Вона передала одну Владу, а іншу лишила собі.

- Нехай почнеться шоу, – Магдалена торкнулася своєю склянкою склянки Владислава. Відпивши трохи, вона поставила склянку та взяла його під руку. – Розслабся і насолоджуйся.

«До біса все!» – подумав Влад і, обіймаючи однією рукою подругу, а в іншій тримаючи склянку з напоєм, попрямував в бік бару, де саме і була Софія з Глібом.

Гліб почав знайомити Софію чи не з кожним, хто траплявся на їхньому шляху. Більшість людей говорили, що вже мали можливість познайомитися з молодою пані на одному з прийомів чи званому обіді. Але по реакції дівчини було чудово зрозуміло, що вона бачила їх вперше.

Гліб саме представляв її черговому медіа- чи ще якомусь магнату, коли повз неї пройшов Влад, тримаючи в обіймах якусь дівчину. Ось воно, те, що змогло збити з пантелику її. Ні ненависть, ні жага помсти до Марка не змогли, а Білоградському вдалося за якусь жалюгідну мить.

Він пройшов повз неї, немов її і не було. Міцно обіймав за талію дівчину, як щось шепотіла йому на вухо. А Влад посміхався так, як міг тільки він і попивав алкоголь зі склянки.

- Смійся і вдавай, що не помічаєш її, – прошепотіла Магдалена.

Владиславу коштувало чималих зусиль проігнорувати погляд Софії. Все ж він не зміг і на секунду їхні очі зустрілися. Але, здається, що Софія не помітила цього. У грудях стискало і вона втратила здатність дихати.

Перепрошую, мені треба зробити терміновий дзвінок, – це все, що змогла вигадати Софія, щоб лишитися наодинці. Вона стрімко покинула бар і повернулася до головної зали. Тільки тепер вона знову могла нормально дихати.