Розділ 43

Софія вийшла на подвір’я у супроводі начальника охорони.

- Будуть якісь побажання?

- Ні на крок від Єгора. Не один із ваших хлопців, а саме ви.

- Я зрозумів вас.

Водій відчинив двері автомобіля для Софії. Дівчина поглянула на них, потім на водія і знову на двері.

- Ключі,  – твердо наказала вона.

Цього ранку ніхто не смів стати їй на заваді. Після вчорашнього всі хто знаходився в будинку чи на його території відчували ту обтяжливу атмосферу.

Софія проігнорувала декілька дзвінків з офісу та від Олександра. Вона була майже на місці, коли на екрані мобільного висвітилося ім’я Влада. Але і його лишила без уваги. Софія припаркувала авто біля сучасного бізнес-центру та увійшла в середину.

- Доброго ранку! Я б хотіла поговорити з паном Макарчуком,  – звернулася Софія до дівчини у приймальні.

Вам призначено зустріч?

- Ні.

- За яким  питанням?

- Просто скажіть, що це Софія Вишневська, – трохи грубо відповіла Софія.

- О, пані Вишневська, перепрошую. Ідіть за мною. Віктор Іванович вже чекає на вас.

Софію провели до кабінету, де її зустрів Віктор Макарчук, директор найкращої охоронної компанії країни.

- Пані Софіє, дозвольте все ж поцікавитися, чому ви так несподівано вирішили змінити охорону? Якщо причин у чомусь серйозному, ми маємо бути чесними один з одним, щоб не допускати помилок наших попередників.

- Відданість, – просто відповіла вона.

- Відданість?

- Саме так. Як я можу довірити безпеку свого сина та власну охоронцям, котрі слухаються не моїх наказів, а мого радника? Відповідь «ніяк».

- Я вас зрозумів.

- У мене є особливе прохання.

- Так, я вас слухаю.

- Є ряд людей, яких я не бажаю бачити біля своєї дитини. І вони будь-якою ціною мають залишатися на відстані.

- Ви можете не турбуватися про це. Наші хлопці професіонали в даному питанні. Якщо це все, то я просто зараз накажу підготувати необхідні папери.

- Вони зможуть почати сьогодні?

- Думаю, що так. Вам нема про що хвилюватися.

- Це добре, - відповіла задумливо Софія. – Скажіть, буд ласка, ваша компанія зможе перевірити весь персонал, який працює в моєму домі?

- Звісно, я особисто проконтролюю це. Просто передайте список начальнику охорони і за кілька днів все буде готово.

На цьому вони закінчили їхню зустріч. Макарчук на останок додав, що до обіду охорону буде поставлено біля Софії з сином на у будинку. Тож перше, що зробила Софія, коли до її офісу увійшло декілька кремезних молодиків в чорних костюмах з кам’яними обличчями було розірвання угоди з попередньою охороною.

За декілька годин після цього в офісі з’явився Матвій. Його дуже здивувало те, як просто біля дверей до кабінету Софії на шляху стала нова охорона.

- Нікого не впускають без згоди пані Софії, – пояснив Максим. – Мені теж доводиться чекати, поки секретарка повідомить її.

- Кепсько, – відповів Матвій.

- Пані Софія чекає на вас, – пролунав тремтячий голос молодого секретаря Каті, яку вочевидь дуже лякала професійна поведінка нової охорони.

Один з охоронців відчинив двері, але Матвію увійти першим не дозволили. Спершу увійшов другий охоронець, аж потім він. Софія сиділа за своїм столом і вивчала якісь папери.

- Нова охорона? – запитав чоловік.

- Ви досить спостережливий, пане Матвію.

- Чому ви не попередили мене, я б зайнявся цим питанням.

- Тому і не попередила. Я хочу бути відвертою з вами, ­– зізналася Софія. – Я більше не довіряю вам.

- Що? – це питання саме зірвалось з його вуст.

- Присядьте, - Софія показала рукою на крісло, що стояло навпроти її столу і важко зітхнула, як зітхають перед поясненням чогось надто очевидного.

Матвій насторожився. Чи то після вступу у право власності, чи після того як вона дізналася про причетність Авдієва до смерті Єгора, чи можливо обидві причини послугували такій поведінці. Одне він знав напевне, нічим добрим це не закінчиться, для нього так точно. Тож чоловіку нічого не лишалося, як послухатися її і сісти.

- Я не бачу сенсу у тому, щоб ви мені щось пояснювали чи виправдовували себе. Я лише хочу почути конкретну відповідь на своє питання. У смерті Єгора винен Марк?

- Так, – твердо відповів Матвій.

- Дякую, ви можете йти.

Зачекайте, тепер ви маєте відповісти на мої.

Нова охорона підпорядковується виключно мені. Коли я скажу віддати мені ключі від автомобіля, залишити на одинці або ж викинути з мого дому когось…вони одразу ж зроблять це. Розумієте? – Софія нахилилася ближче.

- Що ви вирішили стосовно Авдієва?

- Хах, у вас квиток на прем’єру в перший ряд, пане Матвію.

Матвій не очікував такої реакції від Софії. Вочевидь, ця дівчина замислила щось абсолютно протилежне від того, що було написане у листі. Він покинув кабінет Софії не у найкращому настрої. У коридорі Матвій зустрів Максима.

- Я маю розмову до тебе. Ходімо, – він завів Максима кімнати відпочинку для співробітників.

Матвій зачинив за ними двері, щоб ніхто не зміг підслухати розмову. Чоловік переймався станом Софії. Ситуація погіршувалася через недовіру дівчини до нього.

- Вона не віддавала жодних наказів. Я повідомив її, що компанія успішно придбала те видання і передав їй розклад на сьогодні, – швидко відповів помічник.

- Добре, тримав  мене в курсі.

- В курсі чого? – перепитав Максим.

- Всього, – роздратовано гаркнув Матвій і пішов геть.

Максим саме повертався до своїх справ коли, звідки не візьмись, перед ним з’явилася Софія. Її поява була такою неочікуваною, що він від несподіванки ледь не закричав.