Глава 11.2

Скоса зиркнувши на вампіра, я помічаю на його обличчі відверту нудьгу.

— Це кожен раз так?

— Ага.

— Особливості поселення?

— Особливості неписі техпідтримки, — Мордред не витримує і пирхає. — Вважається, що подовжений термін очікування допоможе гравцю впорядкувати свої думки та краще зосередитися на пошуку відповіді на запитання.

— Або десять раз перенервувати, якщо щось серйозне, — задумливо додаю я.

— Це теж вважається впорядкуванням думок, — повчальна інтонація в голосі вампіра дивним чином поєднується з неприховано уїдливим сарказмом.

Краєм ока помічаю рух вздовж стіни. Висока й струнка постать неспішно долає сходинку за сходинкою, тож, за моїми прикидками, внизу непись опиниться хвилини за три-чотири.

— А як взагалі це все виглядатиме? — невизначеним рухом вказую на неспішного ходака сходами.

— У неписі аудіовізуальний інтерфейс. Можна обирати варіанти взаємодії, а в деяких випадках — надавати голосові команди. Якщо проблема нетипова, можна залишити текстове повідомлення, яке перешлють штатному спеціалісту.

Наче й не надто складно… За умови відображення інтерфейсу не у вигляді купи пікселів. 

Тим часом непись нарешті досягає нижньої сходинки. Ним цілком очікувано, з огляду на вже баченого мною вартового, виявляється ельф. Або ельфійка. Не розібрати за просторим світлим вбранням до п'ят, а витончені риси обличчя та довге сріблясте волосся з однаковим успіхом могли б належати представнику як чоловічої, так і жіночої статі цієї чарівної на всю голову раси.

Гадки не маю, чому в пам'яті спливає саме така асоціація. Вони ж мені навіть ще нічого не зробили.

Втім, коли непись відкриває рота, за мелодійністю голосу я все ж розумію — таки жінка.

— Вітаю, немертвий мандрівник в тінях. Нехай пітьма опівночі подарує тобі захист та спокій. 

Рівень пафосу та урочистості цієї фрази змушує мене заскреготіти зубами, аби не розсміятися. Ельфійка ж тим часом продовжує:

— Що привело тебе сюди?

— І тобі доброго вечора, — ледь помітно скривившись, відповідає Мордред. — Я хочу зв'язатися з Верхніми.

Це вони так живу техпідтримку називають? Ні за що б не здогадалася.

— На жаль, ніхто з Верхніх зараз не почує нас, — в голосі неписі прямо-таки чути біль всіх гравців, яким не вдалося достукатися до живого спеціаліста техпідтримки з першого разу. — Можливо, я здатна тобі допомогти?

— Ні. Я хочу залишити запит, — спокійно, навіть певною мірою умиротворено промовляє вампір.

Ельфійка складає перед грудьми вузькі долоньки в молитовному жесті. І мені на думку спадає те, що вона щось на кшталт жриці. Цікава задумка: типу, щоб отримати відповідь на якесь нестандартне запитання — помолись місцевим богам. А хто в грі боги? Адміністрація, звісно.

— Перш ніж звернутися до Верхніх, слід оцінити, чи дійсно твоє запитання варте їхньої уваги. Можливо, я сама здатна тобі допомогти.

О, починається…

— Ні, у мене виключний і терміновий запит, — градус умиротвореності в голосі Мордреда потроху підвищується.

Мені ж, попри відповідальність цього моменту, стає просто смішно. Техпідтримка, як вона є.

— Це стосується тебе чи когось іншого? — співчутливо запитує ельфійка.

— Когось іншого, — кивком вампір вказує на мене. — Її.

Непись повертає голову — ніби тільки-но мене помітивши. Спокійно й прямо зустрівши уважний погляд мигдалевидних зелених очей, я чомусь відчуваю себе так, наче мене починають потроху роздягати.

— Чим я можу тобі допомогти, дитя мінливості, провісник темних часів?

Краєм погляду помічаю, як Мордред швидко прикладає палець до губ в очевидній вказівці мовчати. Але мені й без того бракує слів, адже звернення неписі надто… спантеличує. Треба буде пізніше спитати у вампіра, що це взагалі значить.

— Вона не може з тобою говорити, тому це робитиму я, — в голосі Мордреда вже чути натяк на роздратування.

Ельфійка переводить погляд на нього.

— Яка причина її незмоги?

— Проблеми з інтерфейсом.

Отримавши цю відповідь, непись знову звертається до мене.

— Я буду рада тобі допомогти. Розповісти про…

— Ні, твоя допомога тут безсила, — втручається вампір.

— …основні прийоми взаємодії…

— Ні, я хочу залишити запит до Верхніх стосовно її проблеми, — роздратування в голосі Мордреда стає все відчутнішим.

— …способи отримання знань про…

— Іменем пітьми, — тепер вампір вже хіба що не шипить. — Надай мені доступ до формування запиту.

Непись, що вочевидь збиралась ще довго та натхненно пропонувати різні види допомоги, переривається на півслові. Якось розгублено кліпає повіками, після чого покірно схиляє голову і торкається лобом кінчиків пальців все ще складених у молитовному жесті рук.

Примружившись, Мордред відступає до письмового столу, на якому звідкись вже взявся аркуш пергаменту, перо та чорнильниця.

Він що, вручну цей запит писатиме?

Та тільки-но я відкриваю рота, щоб запитати це, як вампір різким рухом долоні запобігає будь-яким запитанням. 

Гаразд, зрозуміла, мовчатиму. А то, дійсно, раптом спровокую непись на новий раунд бажання допомогти.

Мордред тим часом сідає за письмовий стіл та швидко починає щось писати на пергаменті. Як би я не напружувала зір, з відстані в півдесятка кроків та догори дригом важко щось розібрати. Та й літери якісь дивні — мабуть, він все ж нормально набирає текст, а місцевий скрипт зовні перетворює це на красиву картинку написання листа вручну.

Не на тому зосереджена місцева адміністрація, йой, не на тому…

Втім, вампір доволі швидко завершує свою справу, згортає пергамент у сувій та не надто доброзичливо простягає його ельфійці. Та тягне долоні назустріч і розкриває їх, склавши човником. Коли пергамент лягає їй у руки, непись піднімає голову, сувій спалахує сріблястим полум'ям і зникає.

— Запит надіслано, — повідомляє вона, на диво нормальним голосом без жодної краплі пафосу чи урочистості.