40 планета

                                                                 Розділ 40

                                                  Паніка на пікніку.

Якось МОРТІ та його друзі літали у космосі та тут МОРТІ, помітив нас з вами.

• Усім привіт! Ви як раз вчасно!  - вигукнув МОРТІ.

Тут він почув, що щось бурчить. Це був живіт Марті, бо вона була дуже голодною.

• Схоже, твій живіт повідомляє, що час обідати! – здогадався МОРТІ МОК.
• Час обідати? – здивувався Комі.
• А я думала ми ідемо на пляж? – нагадала КОМІХА.
• А може, нам зробити іти й інше. Можна й сходити на пляж та пообідати. – придумала Марті Мок.
• Чудова ідея! – підхопив МОРТІ.
• Чудова… - хотіла вигукнути КОМІХА.
• Погана ідея! – раптом вигукнув Гал.
• Чому? – не зрозуміли Мишенята та Зайченята.
• Мурахи! – відповів Гал.
• Мурахи? – не зрозуміли інші.
• Усілякий раз, коли я бував на пікніку, мурахи заповзали у сюди. – розповідав Гал Вульф. – один раз вони заповзли у шерстю на задніх лапах та стрибав та танцював цілий тиждень.
• Але ти, бував хоча б раз, на пікніку, на пляжі? – питає Марті.
• Ні, але впевнений… там теж є мурахи. -  здогадується Гал.
• Але ж ти не знаєш, точно? Так Галю?  Давай спробуємо… влаштуємо пікнік на пляжі. – запропонував МОРТІ.
• Так! – вигукнули дівчата та Комі.
• Схоже у нас є завдання! Та знаєте що це означає?
• Нам час на іншу планету! – здогадалася решта.

Усі побігли до своїх ліфтів та прилетіли до пульту керування.

• Командир кораблю! – покликав МОРТІ та натиснув на кнопку.
• Усім привіт! Чим вам допомогти? – питає Командир Кораблю.
• Ми хочемо на пікнік! – пояснив МОРТІ.
• На пляжі! – додав Комі.
• Схоже буде весело… подивимося що у нас є! – подумав Капітан Кораблю. – коло за колом вертяться планети, яка згодиться відповіді поки немає.

Спочатку на екрані комп’ютера, випала планета бейсболу, але навряд чи ми там зможемо по обідати чи пограти, далі випала планета годиннику, але це не для пікніку, а на третій раз випала планета пляжу -  Це те що треба!

• Поспішіть на свої місця та пристебніть ремені! – вигукнув МОРТІ МОК.

Усі сіли на свої місця та пристебнули ремені та почався зворотній відлік.

• Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один! Пуск!

Ракета, швидко полетіла та приземлилася на планету пляжу.  Планета пляжу, виглядала дуже по літньому, по всюди  було море, пісок та дерева з фруктами.
Комі, збирався зробити великий замок з піску, а Гал, пішов збирати Кокоси для пікніку.

Кокоси, були дуже високо та Гал не здатен лазити по деревах, але Гал, думав що зможе дістати кокоси головою. А тим часом Мишенята та КОМІХА БАННІ, пішли  шукати місце для пікніку.

• Та любе місце підійде! Тільки якщо там, немає мухах! – крикнув у наздогін Гал.

Тим часом Комі, зробив великий замок з піску. Тим часом, Гал Вульф, намагався скинути кокос, трясучі пальму, але Кокос, все не падав. Аж тут Гал, помітив палиці.

• Гаразд, Кокос, якщо ти не хочеш падати сам, я тебе зіб’ю.

Гал, почав кидати палиці, у Кокоси, але коли палиця попадала у кокос, то він не падав.

Тим часом МОРТІ, МАРТІ та КОМІХА, вже приготували місце для Пікніку. МОРТІ, збирався піти до Гала, щоб повідомити що обід майже готовий, а дівчата, тим часом зберуть фрукти.

Тим часом Комі, копав рів біля замку, а підйомний міст був автоматичним.

Тим часом, Гал, вже кинув останню, палицю у кокос, але кокоси,все не падали.

• Отже, на цей раз, ти у мене впадеш!- вигукнув Гал.

Тут Гал, помітив Бумеранг та кинув його у кокос, але кокос, не впав.

• Ну, все! Не мислима! – вигукнув Гал Вульф. – я ніколи нічого не зіб’ю! здаюся!

Тут Гал, став спиною до пальми та один кокос, впав.

Але коли Гал, відволікся, то тут кокос, просто пішов сам пособі.

Тут прибіг МОРТІ МОК та подумав, що у Гала, не везе з кокосами.

• Не щастить,з Кокосами, Галю? – питає МОРТІ МОК.
• Ти це о чому? Я збив один! – відповідає Гал Вульф. – дивися, але тут Гал, помітив що Кокосу немає.

Але тут Гал, помітив що Кокосу немає. Та Гал, навіть подумав, що їх мурахи забрали.

• Тут немає мурах Галю! – нагадав МОРТІ МОК. – крім того, вони занадто малі щоб узяти кокос.
• Так, але вони сильні та здається самі великі мурахи. – переживав Гал Вульф.
• Тоді б, ти їх побачив! – нагадав МОРТІ МОК.
• Тоді що сталося? Не міг же мій кокос, піти сам по собі.
• Не знаю Галю, це таємниця! – подумав МОРТІ.

Коли МОРТІ та Гал, пішли до пікніку, то усі кокоси, попадали з пальми.

Тим часом дівчата, накривали на стіл, а Комі, попросив Пару Апельсинів для свого замку, але тут Марті, помітила що апельсини куди ділися, а потім зникли й банани.

Тим часом, Комі, поставив один апельсин на замок, а коли вимірював величину, то Апельсин, який лежав на землі кудись зник, а коли Комі, подивився на замок, то апельсин пішов сам по собі.

Тим часом МОРТІ та Гал, вже прийшли до місця пікніку та там дівчата були засмученні.

• Ви нам не повірите! – повідомила Марті. – ми узяли апельсини та банани, поклали їх, а потім вони із порилися.
• Мурахи, я знав що це вони! Спритні мурахи НІДЗЯ! – здогадувався Гал. – спочатку, вони узяли мій кокос, а потім апельсини Марті.

Тут Прибіг Комі Банні!

• Ви не повірите! Я узяв апельсини, поклав, а потім вони…
• Зникли! – злякалася решта.
• Ні, вони втекли самі по собі!
• Мурахи невидимки! – підозрював Гал.
• Не думаю, що це мурахи! – підозрював Комі. – швидше – це привид! Мій замок з привидами!

Усі перелякалися та сховалися за МОРТІ, а МОРТІ вирішив.

• Я не знаю, куди зникли Кокос та фрукти, але я точно впевнений, що це ніякі не мурахи невидимки та не привид!
• Тоді що це тоді? – запитала КОМІХА, зі страху.
• З’ясувати це можна, лише одним способом! Упіймати це! – зрозумів МОРТІ МОК.
• Але ловити треба чимось! – нагадала КОМІХА.
• Ми можемо ловити моїм замком! – придумав Комі.
• Треба чимось заманити мурах, чи що там не було – у замок Комі. – зрозумів Гал. - Тільки у мене більше не лишилося кокосів.
• Фрукти у нас скінчилися! – відповіла Марті.
• Не хвилюйтеся! – відповіла КОМІХА. – я узяла цю смакоту на десерт!